Справа № 2-а-844/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 22 лютого 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Гамули Б.С., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі (далі – Управління) про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання нарахувати і виплатити додаткову пенсію в розмірі, передбаченому ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

                                                  встановив :

          У поданій до суду через місцевий центр поштового зв`язку 29 грудня 2010 року позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона проживає в м.Камені-Каширському Волинської області, тобто в зоні гарантованого добровільного відселення та є потерпілою від Чорнобильської катастрофи третьої категорії, отримує пенсію.

          У зв’язку з цим, відповідно до ч.2 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року (далі - Закону), відповідачем їй повинна виплачуватись додаткова пенсія у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

          Останнім їй на порушення вимог зазначених статей Закону така пенсія виплачуються в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що є значно меншими.

          Зважаючи на пріоритетність законів над підзаконним нормативними актами при виплаті зазначених доплат підлягають застосуванню норми, передбачені Законом, а не згаданою постановою.

          Просить суд постановити рішення, яким визнати дії відповідача щодо невиплати  їй у повному розмірі додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону, протиправними, зобов’язати його провести перерахунок та виплату  додаткової пенсії у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, як це передбачено згаданою статтею Закону, за період в межах строку звернення до суду з позовом та виплачувати таку пенсію в майбутньому.

          Відповідач  18 лютого 2011 року подав до суду письмове заперечення, в якому позов не визнав та зазначив, що при виплаті позивачу додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону, він діяв у межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами та здійснював нарахування таких виплат відповідно до Закону з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, якою встановлено розрахункові величини для обчислення розміру таких виплат.

Згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії, виплачується у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Положення ст. 28 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до згаданого Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Крім цього, управління не може бути належним відповідачем  у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України та не наділено правом приймати законодавчі акти загальнодержавного значення.

          Просить у задоволенні позову відмовити.

          Позовні вимоги підлягають до часткового  задоволення.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживає в м.Камені-Каширському Волинської області, є потерпілою від Чорнобильської катастрофи третьої категорії, отримує пенсію.

Дані обставини стверджено паспортом, пенсійним посвідченням, посвідченням громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, листом Управління.

Місто Камінь-Каширський,  де проживає позивач,  відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

          Відповідно до ст.51 Закону особам, віднесеним до категорії 3, щомісячно призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Вказаний розмір додаткової пенсії зазнав змін, що відбулись відповідно до п.п.9, п.п.13 п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому вказані статті залишились чинними в первинній редакції.

Відповідач згідно його довідки, поданого письмового заперечення та відмови виплачував позивачці додаткову пенсію в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»,  що є значно меншим.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачці розміру додаткової пенсії застосуванню підлягає ст.51 Закону, а не згадана постанова, оскільки остання істотно звужує обсяг раніше встановлених законом прав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 згаданого Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

          Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

          Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок позивачці додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 51 Закону із застосуванням ст. 28 ч.1 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» та              ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» і цей перерахунок має бути здійснений за період з 29 червня 2010 року по 29 грудня 2010 року з врахуванням виплачених їй сум.

Дії відповідача щодо невиплати позивачці додаткової пенсій в таких розмірах є неправомірними.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме  на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачці саме УПФУ в Камінь-Каширському районі.

Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів пенсій як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд вважає, що вимоги позивачки в частині зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати в майбутньому додаткову пенсію відповідно до ст. 51 Закону, є безпідставними, оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси осіб, які вже відбулися чи відбуваються, а не ті, що можуть бути допущені в майбутньому. Крім того, порядок та підстави нарахування пенсії можуть бути змінені законодавством, а тому суд не може застосувати такий спосіб захисту прав на майбутнє.

          Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160, 162, 183-2 КАС України, ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у  Камінь-Каширському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1, як особі, віднесеній до категорії 3,  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  за період з 29 червня  2010 року по 29 грудня 2010 року протиправними.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1, як особі, яка віднесена до категорії 3,  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 25 (двадцяти п’яти) процентів мінімальної пенсії за віком, передбаченої  ч.2 ст.51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 29 червня 2010 року по 29 грудня 2010 року із врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.

          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                         Б.  С.  Гамула