Справа № 2-553/11                                                                                   

Головуючий у справі: Челюбєєв Є.В.                                                                      

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року                      Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді                                                                  Челюбєєва Є.В.,

при секретарі                                                                             Бондарчук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у лютому 2011 звернувся до суду з позовом про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, визначене в технічному паспорті під літерами «Б –1», «В», «Г», «Д», які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09 жовтня 2009 року він звернувся до відповідача з пропозицією купити в неї будівлю «Вєтєрок»з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1. Всі правовстановлюючі документи на нерухоме майно та земельну ділянку знаходились у відповідача, оскільки все майно належало їй на праві власності.

В цей же день, у присутності свідків, він передав відповідачу грошову суму за придбання земельної ділянки за вказаною вище адресою та нерухомого майна, збудованого на цій ділянці в розмірі 20 000 грн.

На виконання цього правочину відповідач написала розписку про отримання коштів за продане майно та передала частину правовстановлюючих документів на це майно.

Всі істотні умови здійснення цього правочину, були ними повністю узгоджені.

В жовтні 2010 року між ними був укладений договір купівлі –продажу земельної ділянки, за яким відповідач продала йому земельну ділянку, розташовану на території Правдівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, яка надана для обслуговування кафе. За домовленістю цей продаж вчинено за 10 000 грн., які відповідач одержала до підписання цього договору.

Після підписання договору купівлі –продажу земельної ділянки вони не мали жодних претензій щодо розрахунків.

Однак, одразу ж після підписання зазначеного договору відповідач почала його ігнорувати та відмовлятися в добровільному порядку укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі –продажу на нерухоме майно, розташоване на купленій земельній ділянці, а саме кафе «Вєтєрок».    

Визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно необхідно позивачу для належного оформлення правовстановлюючих документів, як власника цього майна.    

Позивач у судове засідання не з’явився, надавши суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, надавши суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності, заявлені вимоги визнає повністю, проти їх задоволення не заперечує.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 328 ЦК України  право власності набувається на  підставах, що не заборонені законом, зокрема із  правочинів, право  власності вважається набутим правомірно, якщо інше  прямо не  випливає із закону або незаконність набуття права  власності не  встановлена  судом.

В статті 202 ЦК України дано поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття. Зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

В частині четвертій цієї статті визначено, що дво –чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Виходячи із цього принципу, суд не може за власною ініціативою збирати докази або робити інші процесуальні дії, направлені на збирання доказів, а лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2010 року між сторонами була укладена угода, внаслідок якої відповідач продала позивачу належне їй на праві власності нерухоме майно –кафе «Ветерок»та земельну ділянку, які розташовані за адресою АДРЕСА_1. За продаж цього майна відповідач отримала 20 000 грн., що підтверджено розпискою, написаною нею власноруч у присутності двох свідків.

При укладанні цієї угоди сторонами буди погоджені всі умови здійснення цього правочину, претензій щодо проведення розрахунку між ними не виникло (а.с. 4).

Для підтвердження цього правочину, 15 жовтня 2010 року між сторонами був укладений договір купівлі –продажу земельної ділянки (а.с. 16).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи за цим договором відповідач передала земельну ділянку у власність позивача, а останній в свою чергу прийняв цю земельну ділянку і сплатив відповідачу за неї раніше обговорену суму.

Вказана земельна ділянка, загальною площею 0,3480 га, яка розташована на території Правдівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, до продажу позивачу належала відповідачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 199965, виданого Костянтинівською райдержадміністрацією Донецької області 14 червня 2007 року (а.с. 17).

Зі змісту укладеного договору вбачається, що сторони на момент підписання цього договору та посвідчення його приватним нотаріусом ОСОБА_4 Костянтинівського районного нотаріального округу повністю підтверджують факт повного розрахунку за продану земельну ділянку та не мають жодних претензій щодо розрахунків одна до одної.

Після набуття позивачем права власності на земельну ділянку, відповідач у добровільному порядку відмовилась від оформлення в установленому законом порядку правовстановлюючих документів на останнє нерухоме майно, власником якого став вже позивач, а саме кафе «Вєтєрок».

У відповідності до ст. 373 ч. 4 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи відчужувана земельна ділянка, власником якої став позивач, надана для обслуговування кафе «Вєтєрок»за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Згідно ч. 2 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Незважаючи на те, що угода купівлі –продажу будівлі кафе «Ветерок»між сторонами здійснилася і це майно вважається проданим, фактичним власником даного нерухомого майна залишається бути відповідач ОСОБА_3  Даний факт підтверджено договором купівлі –продажу кафе «Вєтєрок», укладеного 03.07.2001 року між ОСОБА_5, в наступному ОСОБА_3 та споживчим товариством «Маяк»м. Дзержинська с. Новгородське, та того ж дня посвідченого державним нотаріусом Дзержинської державної нотаріальної контори (а.с. 18), а також технічним паспортом будівлі кафе, виготовленим Костянтинівським бюро технічної інвентаризації (а.с. 8-10, 12-15) та зведено –оцінюючим актом по будинковолодінню АДРЕСА_1 (а.с. 11).

З моменту здійснення правочину до теперішнього часу відповідачем не прийнято жодного заходу для своєчасного нотаріального посвідчення здійсненої між нею і позивачем угоди купівлі –продажу будівлі кафе «Вєтєрок», що свідчить тільки про його небажання вчинити цю дію. Недотримання відповідачем передбаченої законом нотаріальної форми договору призводить до його нікчемності.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного комплексу, житлового будинку (квартири), або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Таким чином, суд вважає, що дії сторін по справі свідчать про укладення ними усного договору купівлі –продажу будівлі кафе «Вєтєрок»та підтверджують сплату позивачем обумовлену сторонами суму за продаж цього майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд визнає такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не потрібне.

Згідно ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Отже, проаналізувавши всі обставини справи, суд вважає, що своїми діями відповідач порушує право власності позивача шляхом її ухилення від нотаріального посвідчення договору купівлі –продажу нерухомого майна, а саме будівлі кафе «Вєтєрок», набутим під час здійснення цього правочину.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги повністю доведеними, тому підлягають задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 10,  60, 212 ЦПК України, ст. 16, 202, 220, 328, 334, 373, 375, 657 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги задовольнити повністю.

          Визнати угоду, укладену 09 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про продаж земельної ділянки та будівлі кафе «Вєтєрок», які розташовані по АДРЕСА_1 –дійсною.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно –будівлю з прибудовою під літерою «Б-1», будівлю кіоску під літерою «В», туалет під літерою «Г», водонапірної вежі під літерою «Д», які знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Рішення суду вступає в законну силу після спливу строків на його апеляційне оскарження.

          На рішення суду першої інстанції може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: