Справа 22-10080\2006 Головуючий в 1 інстанції Козлов А.В.
Категорія 21 (1) Доповідач Карнаух В.В.
УХВАЛА Іменем України
2006 року липня 20 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді Митрофанової Л.В.
суддів Карнаух В.В., Братіщевої Л.А.
при секретарі Чубіній А.В.
за участю: позивача ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 червня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 червня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. З ВАТ«КЗРК» на користь позивача стягнута заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку за період з 01.01.1996 року по 01.04.2001 року в сумі 5.362 грн. 88 коп. та державне мито в дохід держави в сумі 53 грн. 62 коп., з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Кривому Розі стягнута заборгованість по щомісячних страхових виплатах заробітку за період з 01.04.2001 року по 01.04.2005 року у розмірі 7.966 грн. 79 коп., компенсація втрати частини щомісячних страхових виплат в сумі 1.391 грн. 83 коп., і щомісячно, починаючи з 01.04.2005 року стягувати по 418 грн. 30 коп. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок цих виплат. В решті частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, оскільки висновки суду про необхідність застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів з 01 січня 1996 року по 01 травня 2000 року необгрунтовані; суд не взяв до уваги що при застосуванні вказаних коефіцієнтів підвищення тарифних ставок ( посадових окладів) на підприємстві відбувалася зміна
структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці; необгрунтовано стягнув компенсацію втрати частини щомісячних виплат у відшкодування шкоди здоров'ю, оскільки вони не є елементами заробітної платні. Судом не дана належна оцінка економічному обгрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів на підприємстві. Судом не взяті до уваги галузеві угоди. Суд безпідставно стягнув недоплату по одноразовій допомозі та не застосував строк позовної давності.
Позивач ОСОБА_1, заперечував проти апеляційної скарги, вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 1957 року працював на шахті Жовтнева тресту "Кривбасшахтобуд" в/о "Кривбасруда" (правонаступником якої є ВАТ "КЗРК") прохідником 6 розряду.
Висновком ЛТЕК від 29.04.1982 року позивачу встановлено 45% втрати професійної працездатності, від 14.04.1983 року - 40%, при наступних переоглядах відсоток втрати працездатності не змінювався. Висновком ЛТЕК від 05.11.1986 року - 25%, від 21.10.1987 року - 20 %, від 25.11.1988 року -15%, від 29.10.1991 - 20 %. Висновком МСЕК від 03.12.1992 року - 40% безстроково.
Наказом НОМЕР_1 позивачу перераховані щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку виходячи із заробітку за січень-квітень 1992 року, 4606,40 крб.откорегованого на коефіцієнти підвищення тарифних ставок, окладів: 1.25; 1.75; 1.33; 1.5; 1.97; 2.94; 2.1; 3; 2; 3; станом на 01 січня 1996 року щомісячні виплати склали 44 грн. 01 коп., з приводу яких спір не виникає.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 2,5 на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 1\6 від 26.01.1996 року при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючі положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними та на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 4.07.1994 року « Про збільшення частини тарифів і заробітної платні працівників виробничих галузей народного господарства»,при визначені середнього заробітку для призначення виплат відшкодування втраченого заробітку, оскільки відповідно до п. 22 "Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим їм органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ни трудових обов'язків"( далі "Правил відшкодування збитку..."), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, які
діяли на момент виниклих між сторонами правовідносин, середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останніх повних календарних місяця роботи, які передували професійному захворюванню, який підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров'я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.
З цих же підстав судом першої інстанції правильно зроблений висновок про необхідність застосування коефіцієнта 1,25 для перерахунку сум відшкодування шкоди з 01 червня 1997 року, оскільки тарифні ставки і оклади на підприємстві були збільшені в 1,25 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому № 3/91/06 від 21 травня 1997 року, а розмір відшкодування збитку потерпілим відповідачем не переглядався.
Також правильним є висновок суду про необхідність застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів з 01 липня 1999 року -1.15, з 01 січня 2000 року - 1.1, з 01 травня 2000 року - 1.193 для перерахунку сум відшкодування шкоди.
Доводи відповідача ВАТ "КЗРК" про необхідність застосування з 01 січня 1996 року коефіцієнта фактичного збільшення заробітної платні, що становить 1,25, безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 «Правил відшкодування шкоди", розмір відшкодування шкоди перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві. ВАТ «КЗРК» не представив суду доказів зміни структури заробітної плати, а з 1.01.1996 року - в 2.5 рази підвищив тарифні ставки ( посадові оклади) на підставі спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій відповідача від 26.01.1996 року № 1\6 , з 01.06.1997 року в 1.25 рази на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 3/91/06 від 21 травня 1997 року, з 01.01.1998 року в 1,3 рази на підставі спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій від 25.12.1997 року № 6/195, з 01.07.1999 року в 1.15 рази на підставі спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій від 27.10.1999 року № 14/17/8, з 01.01.2000 року - 1.1 рази згідно Наказу № 59 від 27.03.2000 року, з 01.05. 2000 року - 1.193 згідно Наказу від 29.05.2000 року № 159 без будь-яких змін в структурі заробітної плати.
Посилання відповідача ВАТ "КЗРК" на норми Галузевих угод між Міністерством промисловості, добровільними об"єднаннями і ЦК профспілок металургів і гірників на 1996 рік і наступні роки не можуть бути взяті до уваги, так як в пункті 1.2 Галузевої угоди на 1996р. (і наступні роки) вказано, що Галузеві угоди встановлюють додаткові мінімальні гарантії понад встановлених діючим законодавством України. Діючи нормативні акті, які забезпечують гарантії, більш ніж передбачені Угодами, мають пріоритет
перед відповідними положеннями Угод.
Доводи відповідача ВАТ "КЗРК" про неправильне застосування
судом строків позовної давності не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до п. 48 «Правил відшкодування шкоди...» спори між потерпілим і власником щодо права на відшкодування шкоди, визначення або перерахунку, а також наявності інших умов, від яких залежить розмір відшкодування шкоди, вирішується в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів. Відповідно до ст. 238 КЗпП України, при розгляді трудових спорів у питаннях грошових вимог, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи ( ст. 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь - яким строком. Відповідно з п. 23 Постанови
Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 (з наступними змінами і доповненнями), якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначені або не виплачені суми такого відшкодування, ці суми, нараховані відповідно до «Правил відшкодування шкоди...», виплачуються без обмеження будь-яким строком и підлягають коригуванню у зв'язку із збільшенням цін на споживчі товари і послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці». Інші доводи відповідачів, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
В іншій частини рішення суду не оскаржено.
За таких обставин суд першої інстанції правильно стягнув на користь позивача з ВАТ «КЗРК» заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку за період з 01 січня 1996 року по 01 квітня 2001 року в сумі 5.362 грн. 88 коп.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів, вважає, що висновки суду обгрунтовані і підтверджуються письмовими матеріалами справи і поясненнями сторін, рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим, апеляційні скарги підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" відхилити.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 червня 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: