Справа № 2-170 Категорія 34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2007 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Невара О.В.
при секретарі Боймиструк О.Ф.
з участю позивача ОСОБА_1.
розглянувши у попередньому судовому засіданні у смт. Маневичі справу № 2-170 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
15 березня 2007 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2. про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 1.05.1998 року Тростянецькою сільською радою Ківерцівського району Волинської області було зареєстровано шлюб з відповідачкою, актовий запис № 1. Від даного шлюбу вони мають одну неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя з відповідачкою не склалося. З 10.05.2003 року вони проживають окремо, не підтримують шлюбно-сімейних відносин, спільного господарства не ведуть. Фактично їх сім'я розпалася, шлюб збережений бути не може. Вважаючи, що їх сім'я розпалась з вини відповідачки, ОСОБА_1. просив шлюб між ними розірвати, неповнолітню дитину залишити на проживанні у відповідачки.
В судовому засіданні ОСОБА_1. заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у поданій до суду заяві, вважає, що їх шлюб носить лише формальний характер, а тому настоює на його розірванні та просив неповнолітню дитину залишити на проживанні у відповідачки.
Відповідачка ОСОБА_2. в судове засідання не з'явилася, але подала до суду заяву, в якій вказала, що із заявленими позивачем ОСОБА_1. позовними вимогами згідна у повному обсязі, проти розірвання шлюбу не заперечує, просить справу розглядати у її відсутності.
Враховуючи думку позивача, який не заперечує щодо розгляду справи у відсутності відповідачки, а також те, що в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив -розглядати справу у відсутності відповідачки ОСОБА_2.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до повного задоволення.
Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В судовому засіданні встановлено, що сім'я між подружжям розпалася повністю. Про це свідчить небажання подружжя спільно проживати, їх наполягання на розірванні шлюбу, а також те, що вони тривалий термін проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Спору про їх місце проживання та місце проживання неповнолітньої дитини між ними немає.
Наведені обставини дають суду підстави вважати, що сім'я між даним подружжям розпалась і збережена бути не може, а тому шлюб між ним слід розірвати.
Виходячи із інтересів неповнолітньої дитини і враховуючи бажання батьків, суд вважає за доцільне залишити дитину після розірвання шлюбу на проживанні у відповідачки ОСОБА_2.
Державне мито в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян при реєстрації в органах РАЦСу розірвання шлюбу слід стягнути з відповідачки ОСОБА_2.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_2. підлягає стягненню на користь ОСОБА_1. 7 грн. 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених позивачем при поданні позову.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212 ЦПК України та ст.ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 1 травня 1998 року Тростянецькою сільською радою Ківерцівського району Волинської області, актовий запис № 1, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від якого є одна неповнолітня дитина, розірвати.
Дитину: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на проживанні у ОСОБА_2.
Державне мито в розмірі 17 гривень при реєстрації в органах РАЦСу розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 7 гривень 50 копійок судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.