Справа № 22-а-248/2011
Категорія 10.3.1
Головуючий у 1 інстанції Гутич П.Ф.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Меленко О.Є., Перегінець Л.В.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі про визнання неправомірними дій, зобов’язання проведення перерахунку та виплати за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі на рішення Богородчанського районного суду від 20.08.2010 р.,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Богородчанського районного суду20.08. 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 Визнано неправомірними дії та зобов’язано управління ПФУ провести нарахування та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 20.08.2010 року згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1. ст. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум .
На дане рішення управління ПФУ в Богородчанському районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом не було враховано тієї обставини, що у 2007 році позивач не мав права на отримання такого підвищення , оскільки воно виплачувалось лише дітям війни, які є інвалідами. Позивач є пенсіонером по віку . Приймаючи до уваги рішення Конституційного Суду України суд не врахував, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється коштами Державного бюджету України. Оскільки фінансове забезпечення цих соціальних гарантій відсутнє, то стягнення коштів за рішенням суду призведе до використання інших коштів не за призначенням. Також апелянт зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про необхідність застосування при перерахунку пенсії позивачу такої розрахункової величини як мінімальна пенсія за віком. Законом України « Про соціальний захист дітей війни» застосування цього критерію не передбачено, а ст. 28 Закону « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» до цих правовідносин не застосовується. Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив постанову скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером по віку, має статус дитини війни , а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на соціальні гарантії, визначені цим Законом, зокрема право на підвищення пенсії на суму, що складає 30% мінімальної пенсії за віком .
Обмеження виплат, передбачених названим законом, зазначені в Законах України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 р. визнані неконституційними. Тому посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для задоволення вимог апелянта.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 цієї статті, виключно для визначення розмірів пенсій, що призначені згідно із цим Законом. Наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
З врахуванням наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі залишити без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду від 20 серпня 2010 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Судді : Г.П. Мелінишин
О.Є. Меленко
Л.В. Перегінець