Справа № 11-33, 2006 року                                          Головуючий в 1-й інстанції Святецький В.В.

Категорія: ст.ст. 121 ч.1, 296 ч.4, 263 ч.2 КК України               Доповідач Дуфнік Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17   січня   2007   року   Колегія   суддів   судової   палати   у   кримінальних   справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді     Дуфнік Л.М.

суддів                                Лінника П. О., Матущака М. С.

з участю прокурора      Луня РВ.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на, вирок Красилівського районного суду від 26 жовтня 2006 року.

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця м.Талліна (Естонія), жителя с.АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого 02 листопада 2000 року Красилівським районним судом за ст.ст. 17, 81 ч.З, 82 ч.2, 89 ч.І, 42 ч.І КК України (в ред.1960 р.) до 3-х років позбавлення волі, звільненого 29 травня 2002 року умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 5 днів,

засуджено:

·        за ст. 121 ч. 1 КК України до 6 років позбавлення волі,

·        за ст.296 ч.4 КК України до 4 років позбавлення волі,

·        за ст.263 ч.2 КК України до 2 років обмеження волі.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.96 КК України ОСОБА_1. направлено на примусове лікування від алкоголізму в місця позбавлення волі.

Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання постановлено обчислювати з 25 березня 2006 року.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.81 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_1. на користь НДЕКЦ при УМВС в Хмельницькій області 188 грн. 26 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_1. засуджено за те, що він 24 березня 2006 року біля 22 год. 30 хв. в с.Котюржинці Красилівського району, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, взявши в своєму господарстві сокиру та мисливського ножа, який відноситься до холодної зброї колючо-ріжучої дії, пішов до сільського будинку культури, де на той час проходив громадський захід - дискотека, і з хуліганських спонукань, безпричинно, проявляючи явну неповагу до суспільства, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, демонструючи присутнім громадянам мисливського ножа та сокиру, голосно висловлювався нецензурними словами, вигукував погрози фізичною розправою на адресу жителів С.Миколаїв Хмельницького району, чим грубо порушував громадський порядок. При цьому ОСОБА_1. на зауваження не реагував, чинив опір завідуючому клубом ОСОБА_2., який

був відповідальним за дотримання громадського під час проведення дискотеки і намагався силою утримати ОСОБА_1. та не допустити його в приміщення будинку культури, де проходила дискотека і було значне скупчення людей, в тому числі і дітей.

Під час вчинення ОСОБА_1. хуліганських дій з приміщення будинку культури вийшов житель с.Миколаїв Хмельницького району ОСОБА_3., з яким ОСОБА_1. перебував в неприязних відносинах. З метою припинити хуліганські дії, ОСОБА_3. схопив ОСОБА_1. за руку, в якій останній тримав сокиру. В цей час ОСОБА_1. наніс ОСОБА_3. удар мисливським ножем в живіт, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, що були небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини з пошкодженням сігми худої кишки, брижі, лівої загальної клубової артерії, заочеревинної гематоми великих розмірів, що супроводжувалися наявністю крові в заочеревинному просторі, шоком 3 - 4 ст., післятравматичним тромбозом загальної лівої клубової артерії, ішемією лівої нижньої кінцівки 2 ст. та анемією.

Як вбачається з апеляції засудженого, він просить змінити вирок суду першої інстанції та призначити йому більш м'яке покарання із застосуванням ст.69 КК України. Апелянт просить врахувати при призначенні йому покарання визнання ним вини, щире каяття, молодий вік та стан його здоров'я. Крім того, в доповненні до апеляції засуджений ОСОБА_1. вказує, що судом при винесенні вироку не враховано той факт , що судимість в нього погашена.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає вирок суду законним і обґрунтованим, однак вважає, що у вироку безпідставно зазначено, що ОСОБА_1. раніше судимий, та необгрунтовано направлено засудженого на примусове лікування від алкоголізму, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи поданої апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню частково.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованих йому злочинів повністю підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами і учасниками процесу не оспорюються.

Покарання засудженому ОСОБА_1. призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчинених ним злочинів, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Зокрема, судом враховано, що злочини засуджений вчинив у стані алкогольного сп'яніння, і цю обставину визнано обставиною, обтяжуючою його покарання. Обставиною, що пом'якшує покарання засудженого, суд визнав його щире каяття. Крім того, судом взято до 'уваги думку потерпілого, який не наполягав на призначенні суворого покарання ОСОБА_1., та призначено покарання ближче до мінімальної межі, передбаченої санкцією ст.ст. 121 ч.І, 296 ч.4, 263 ч.2 КК України. Згідно з наявним у кримінальній справі медичним висновком (а.с.62) ОСОБА_1.- здоровий, працездатний. Підстав для застосування ст.69 КК України колегія суддів не знаходить, оскільки покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті КК України, суд може призначити лише за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, що передбачає урахування суб'єктивних ознак, які істотно знижують ступінь суспільної небезпеки особи винного. По даній справі судом встановлено лише одну обставину, що пом'якшує покарання. При наявності обставини, що обтяжує покарання засудженого ОСОБА_1., який раніше вже відбував покарання в місцях позбавлення волі, суд першої інстанції обґрунтовано призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Разом з тим обґрунтованими є доводи апеляції засудженого в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно зазначив у вироку, що він раніше судимий, оскільки судимість за вироком Красилівського районного суду від 2 листопада 2000 року вже погашена. Згідно з п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 „ Про

виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку" до відомостей про особу підсудного, які мають значення для справи і які належить зазначати у вступній частині вироку, крім тих, що прямо передбачені у ст.333 КПК України, належать ,зокрема, й такі : місце роботи чи навчання, громадянство, участь у війні, інвалідність, нагороди, дані про непогашену і незняту судимість Дані про зняту чи погашену судимість не повинні заноситись до вступної частини вироку. З врахуванням викладеного із вступної частини вироку щодо ОСОБА_1. підлягає виключення вказівка про те, що він раніше судимий.

В порядку ст.365 КПК України підлягає виключенню з вироку рішення про направлення ОСОБА_1. на примусове лікування від алкоголізму на підставі ст.96 КК України. Як зазначено в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року Хе 7 „Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування", виходячи з комплексного аналізу норм законодавства України (зокрема, ст.76 КК, ст.53 Закону № 2801-ХП ) і положень міжнародно-правових актів примусовому лікуванню на підставі ст.96 КК України підлягають незалежно від виду призначеного покарання лише особи, які вчинили злочини та страждають на хвороби, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб ( алкоголізм та наркоманія до цих хвороб не належать, оскільки вони є соціально небезпечними захворюваннями).Підставою для застосування примусового лікування, передбаченого ст.96 КК України, є сукупність юридичного і медичного критеріїв - встановлення у діянні винного складу злочину та наявність у нього хвороби, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, а умовами -висновок судово-медичної експертизи про наявність у суб'єкта злочину такої хвороби, його потребу в лікуванні та засудження такої особи до покарання будь-якого виду.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

Ух валила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Красилівського районного суду від 26 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити. Виключити із вступної частини вироку вказівку про те, що ОСОБА_1. - раніше судимий 2 листопада 2000 року Красилівським районним судом, а також в порядку ст.365 КПК України виключити з вироку рішення про направлення ОСОБА_1. на підставі ст.96 КК України на примусове лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі.

В решті вирок залишити без зміни.