Справа № 11-71/2007 року                                                Головуючий: в 1-й інстанції: Зеленська B.I.

Категорія: ст. 185 ч.3 КК України                                      Доповідач: Шершун В.В.

ухвала

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

«24»   січня   2007   року   колегія   суддів   судової   палати   з   кримінальних   справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді: Дуфнік Л.М.,

суддів: Шершуна В.В., Ващенка С.Є., з участю прокурора: Бардецького О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у суді першої інстанції на вирок Славутського міськрайонного суду від «04» грудня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р н, уродженця с Країв, Острозького р-ну, Рівненської обл., жителя с АДРЕСА_1., українця, гр-на України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого

засуджено за ст. 185 ч.З КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування покарання із встановленням іспитового строку у 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано засудженого не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої служби та повідомляти цей орган про зміну свого місця проживання, роботи, навчання і періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До вступу вироку в законну силу, запобіжний захід залишено засудженому попередній - підписку про невиїзд.

Стягнуто з засудженого на користь ОСОБА_2 4626 грн. майнової шкоди та 1000 грн. моральної шкоди.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_1. засуджено за те, що він 15 серпня 2006 року о 21 год. в с Цвітоха, Славутського р-ну, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проник в будинок ОСОБА_2і таємно викрав із шафи гроші в сумі 3600 грн., золотий жіночий годинник 583 проби вартістю 2580 грн., золоту підвіску у вигляді кола 583 проби вартістю 270 грн., золоту підвіску у вигляді сонечка 583 проби вартістю 756 грн., заподіявши потерпілій шкоди на суму 7206 грн.

В апеляції прокурор просить скасувати вирок місцевого суду, та постановити новий, яким посилити міру покарання засудженому, виключивши ст. 75 КК України.

При цьому апелянт посилається на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, оскільки, на думку прокурора, суд, звільняючи ОСОБА_1. від відбуття покарання не в повній мірі врахував обставини, що значно підвищують ступінь суспільної небезпечності злочину та особи засудженого, зокрема, те, що:

-    засуджений не працює, не має постійного місця проживання, а тому не маючи

засобів для існування може продовжити злочинну діяльність;

внаслідок злочину потерпілій були заподіяні значні збитки, до відшкодування яких

засудженим не вжито будь-яких заходів.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримку своєї апеляції, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1. у крадіжці, поєднаній з проникненням у житло відповідають матеріалам справи та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.

Так, ОСОБА_1. вину свою визнав повністю і пояснив, що раніше проживав на квартирі у ОСОБА_2в с АДРЕСА_1., знав де потерпіла зберігає свої цінні речі та гроші та залишає ключ; 15.08.2006 року о 21 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, він таємно зайшов до будинку ОСОБА_2і викрав з шафи гроші в конверті в сумі 3600 грн. та у серванті золотий жіночий годинник та 2 золоті підвіски; викрадені гроші того ж вечора віддав ОСОБА_3., а золоті вироби -ОСОБА_4.

Як видно з показів потерпілої ОСОБА_2., 15 серпня 2006 року, о 21 год. вона та її син були вдома відсутні. Наступного дня вона виявила, що з шафи викрадено 3600 грн., які знаходились в конверті, а також золоті вироби.

Свідок ОСОБА_5. підтвердив покази матері.

Як убачається з показів ОСОБА_4. 15.08.2006 року ОСОБА_1дав йому золоті підвіски і золотий годинник, які він віддав співробітникам міліції, згідно протоколу добровільної видачі. ОСОБА_3ОСОБА_1дав гроші.

Ці покази підтвердив свідок ОСОБА_3., який підтвердив, що ОСОБА_1дав йому 500 грн., а Демчуку також 500 грн. і якісь предмети, які просив продати.

Свідки ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. пояснили, що вони з засудженим, а також ОСОБА_2і ОСОБА_3 15.08.2006 року розпивали спиртні напої, їздили на таксі, за яке розраховувався ОСОБА_2та ОСОБА_3.

Як видно з протоколу огляду місця події, в будинку потерпілої виявлено сліди папілярних узорів, які згідно висновку дактилоскопічної експертизи належать засудженому.

Правильно оцінивши зібрані по справі докази, суд першої інстанції обгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.З ст. 185 ККУ, оскільки останній таємно викрав чуже майно шляхом проникнення у житло'.

Міра покарання призначена ОСОБА_1. у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, - з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Посилання в апеляції на те, що суд без достатніх на те підстав звільнив ОСОБА_1. від відбування призначеного покарання не підтверджується матеріалами справи.

Як видно з вироку, суд приймаючи рішення про звільнення від покарання на підставі ст. 75 КК України врахував характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного, особу винного. Зокрема те, що ОСОБА_1. раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працездатний. Обставиною, що обтяжує покарання суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння; обставиною, що пом'якшує покарання - те, що він розкаявся у скоєному.

Ці обставини давали суду підстави вважати, що ОСОБА_1. може бути виправлений без відбування покарання.

В зв'язку з цим, на думку колегії суддів, вирок суду в цій частині є законним і відповідає вимогам кримінального закону.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання прокурора на те, що засуджений не працює, не має постійного місця проживання, а тому не маючи засобів для існування може продовжити злочинну діяльність, як на підставу для призначення йому реального покарання, оскільки ст. 75 КК України не містить заборони її застосування до осіб, які не працюють. Крім того, на думку колегії суддів відсутність роботи не може свідчити про те, що особа обов'язково буде вчинювати нові злочини.

Цивільний позов по справі вирішено з дотриманням вимог закону. Розмір відшкодування збитків відповідає ступеню тяжкості злочину, розміру викраденого та даних про матеріальний стан засудженого.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Залишити вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від «04» грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.