Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-787/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Березій Ю.А.
10.3.1 Доповідач Дуковський О. Л.
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючого судді – Вербицького В.С.
суддів – Дуковського О.Л.;Драного В.В.
розглянула у письмовому провадженні в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області на постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача –суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
17 листопада 2009 року ОСОБА_2. звернувся в суд з адміністративним позовом, просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, визнати протиправною бездіяльність відповідача у нездійсненні перерахунку та невиплаті підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та відповідні виплати.
Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2010 року позов задоволено частково. Суд першої інстанції поновив строк звернення до адміністративного суду, визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування позивачу підвищення до пенсії та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 14 травня 2010 року з урахуванням раніше проведених виплат.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України вказує, що постанова суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже, відповідно до положень вказаного закону, пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.1 ст.99 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом). Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, проте не зазначив в мотивувальній частині рішення суду, які ж саме поважні причини перешкодили позивачу своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Порушення прав позивача відбувалося періодично –кожного місяця, починаючи з 09.07.2007 року, а тому у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду. Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Наведене свідчить, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду відсутні.
Позивач звернувся до суду лише 17.11.2009 року, а тому, враховуючи річний строк звернення до суду, його права підлягають захисту з 17.11.2008 року і задоволенню підлягають позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії в межах річного строку звернення до суду та в межах заявлених позовних вимог, тобто за період з 17 листопада 2008 року по 30 вересня 2009 року.
Суд помилково задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку та виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 16 листопада 2008 року.
За таких обставин постанову суду не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 02.12.2010 року, ст.ст.195, 197,198, 199, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області задовольнити частково.
Постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2010 року –скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 17 листопада 2008 року по 30 вересня 2009 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком –протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 17 листопада 2008 року по 30 вересня 2009 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з наступного дня.
Головуючий суддя:
Судді: