Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-487/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Гармаш Т.І.
40 Доповідач Франко В. А.
РІШЕННЯ
Іменем України
22 березня 2011 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого : судді Франко В.А.,
суддів : Бєлінської І.М. Потапенко В.І.
при секретарі Ткач І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2010 року про визнання довіреності частково недійсною, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном та виселення з безпідставно займаної квартири.
В С Т А Н О В И Л А :
В вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4. Просив визнати довіреність від 22 вересня 2010 року зареєстровану в реєстрі за № 2278, посвідчену приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу частково недійсною, а саме в частині „з питань користування належною мені часткою квартири №41( сорок один), що знаходиться в АДРЕСА_1”; „проживати в моїй частині квартири на час її довіреності”.
Зобов’язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні і розпорядження квартири, яка належить позивачу на праві спільної сумісної власності, шляхом звільнення (виселення) з безпідставно займаної квартири АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він та відповідач по справі ОСОБА_3 його колишня дружина, є співвласниками двокімнатної квартири № 41, яка розташована на 4 поверсі 5-ти поверхового будинку по АДРЕСА_1
23 вересня 2010 року у належну їм квартиру вселився брат ОСОБА_3 ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреністі ОСОБА_3, якою вона уповноважує ОСОБА_4 бути її представником в усіх установах та організаціях з питань користування належною їй часткою квартири з правом подавати та отримувати від її імені документи, та проживати у її частині квартири на час дії довіреності та сплачувати комунальні платежі.
Позивач вважає умови довіреності є частково недійсними, а саме у частині права користування належною їй (ОСОБА_3.) частиною квартири та проживання в її частині квартири на час дії довіреності ОСОБА_4, оскільки це порушує його права на вільне володіння, користування та розпорядження належною йому на праві спільної сумісної власності квартирою.
Вважає, що ОСОБА_3 не мала права вселяти ОСОБА_4 в квартиру, яка знаходиться в спільній сумісній власності без згоди її співвласника, тобто позивача.
.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в своїй апеляційній скарзі, яка по суті дублює позовну заяву ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, через порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Зазначає, зокрема, що суд належно не з’ясував предмет судового розгляду, допустив неправильне застосування закону та неповноту судового слідства.
Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст..303 ЦПК України, заслухавши пояснення скаржника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що відповідно до договору міни позивачу ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_3 у рівних частинах належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.43).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний 16 січня 2006 року (а.с.8).
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 26 лютого 2008 року встановлений порядок користування приміщенням квартири АДРЕСА_1 за яким ОСОБА_3 та ОСОБА_5. ( її доньці від першого шлюбу) була виділена кімната площею 17, 1 кв.м. з балконом і вбудована шафа площею 0,6 кв.м., яка примикає до ванної кімнати, ОСОБА_2 виділено у користування кімнату площею 12.4 кв. м. та іншу вбудовану шафу площею 0, 6 кв.м., яка примикає до кухні. Кухня, коридор, ванна кімната та туалет залишено у спільному користуванні.
В своїй мотивувальній частині суд з посиланням на ст.60 СК України , зокрема зазначив, що спірна квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках і відноситься до спільної сумісної власності (а.с.12).
Відповідно до ч.3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Статтею 237 ЦК України передбачено, що представництвом є право- відношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Тобто сама по собі довіреність не може бути підставою для вселення особи, якій вона видана, в квартиру, так як це не ґрунтується на законі.
Вселення особи в жиле приміщення передбачає інший порядок відповідно до законодавства.
Встановлено, що на підставі саме довіреності від 22 вересня 2010 року зареєстрованої в реєстрі за № 2278 посвідченої приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу відповідач ОСОБА_3 фактично вселила в квартиру свого брата ОСОБА_4 без будь-якої домовленості та згоди співвласника квартири ОСОБА_2, чим створила йому перешкоди в користуванні та розпорядженні цією квартирою.
Вбачається, що вищезазначена довіреність була видана тільки для того, щоб фактично вселити ОСОБА_4 в квартиру.
Відповідно до ч.1 п.1 ч.2 ст.369ЦК України співввласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
При розірванні шлюбу право спільної сумісної власності на житло, набуте під час шлюбу, не припиняється. Розпорядження цим житлом здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ст.369 ЦК України.
Стаття 150 ЖК передбачає, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд; продавати дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно із ч.2 ст.64 ЖК до членів сім’ї наймача належить дружина наймача, їхні діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Вбачається, що ОСОБА_4 не є членом сім’ї відповідачки в розумінні ч.2 ст.64 ЖК тобто що вони разом не проживали, не проживають та не ведуть спільне господарство.
За таких підстав ОСОБА_3 не мала права без згоди позивача- іншого співвласника квартири, вселяти ОСОБА_4 в квартиру.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Оскільки, встановлено, що ОСОБА_4 вселився в квартиру без згодти його співвласника, чим створив перешкоди в користуванні та розпорядженні цією квартирою, колегія суддів дійшла висновку про усунення перешкод шляхом виселення ОСОБА_4 з безпідставно займаної квартири на підставі ст. ст.157, 116 ЖК .
Відповідно до ч.1 п.3 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст.303,307, 309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити. Визнати довіреність від 22 вересня 2010 року зареєстровану в реєстрі за № 2278, посвідчену приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу частково недійсною, а саме в частині
„з питань користування належною мені часткою квартири АДРЕСА_1; „проживати в моїй частині квартири на час її довіреності”.
Зобов’язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні і розпорядженні кварти АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, шляхом звільнення (виселення )з безпідставно займаної квартири АДРЕСА_1.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-
Судді -