АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-664/11 Головуючий у першій інстанції Гуденко О.А.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
У Х В А Л А
Іменем України
17 березня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Недо К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення
Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 серпня 2009 року
за позовом
публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (далі-ПАТ «Брокбизнесбанк») до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2009 року АБ «Брокбізнесбанк», перетворений в наступному в публічне акціонерне товариство, звернуся з вказаним позовом.
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що 8 жовтня 2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитний договір на 12 місяців. Вказаний відповідач отримав 20 000 грн. кредиту під 30% річних. ОСОБА_3 за договором від того ж числа виступив поручителем ОСОБА_4
Оскільки ОСОБА_4 обов’язків по кредитному договору не виконує позивач, збільшивши та уточнивши в процесі розгляду справи позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку 20687 грн. 07 коп. кредиту, відсотків за його користування та пені.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 серпня 2009 року, в якому виправлена описка ухвалою того ж суду від 18 жовтня 2010 року, позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. На думку апелянта суд не врахував, що банк пропустив строк пред’явлення до нього (відповідача) вимоги. Такий строк закінчився 15 квітня 2009 року, тобто через шість місяців після закінчення строку виконання основного зобов’язання.
З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що апеляційна не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 8 жовтня 2008 року між АБ «Брокбізнесбанк» (перейменованого в публічне акціонерне товариство) та ОСОБА_4 укладено кредитний договір. За умовами договору ОСОБА_4 отримав 20 000 грн. на строк по 7 жовтня 2009 року під 30% річних. Відповідач повинен був сплачувати кредит щомісячно, згідно графіку погашення кредиту.
Того ж числа між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким останній поручився за виконання зобов’язань ОСОБА_4 по кредитному договору.
ОСОБА_4 не в повному обсязі сплачував обумовлені кредитним договором суми, внаслідок чого з грудня 2008 року по січень 2009 року у нього перед банком виникла заборгованість по кредитному договору, а саме він заборгував 2903 грн. 36 коп. кредиту та 482 грн. 58 коп. відсотків за користування кредитом.
Внаслідок цього банк направив претензію обом відповідачам попередивши їх, що у разі невиконання вимог банку погасити заборгованість, банк буде змушений стягнути в примусовому порядку всі належні йому суми за законом та договором. Повідомлення направлене ОСОБА_3 2 березня 2009 року, та отримане ним 21 квітня 2009 року (а.с. 11,12).
Оскільки заборгованість погашена не була, ПАТ «Брокбізнесбанк» до закінчення строку виконання основного зобов’язання, пред’явив позовні вимоги до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також залишок кредиту та пеню.
Дійшовши правильного висновку, що ОСОБА_4 прострочив повернення кредиту суд обґрунтовано, відповідно до вимог ст.ст. 526, 543 554,726, 1050 та 1054 ЦК України та умов договорів стягнув за уточненими позовними вимогами в солідарному порядку з відповідачів 18262 грн. 27 коп. заборгованості за кредитом, 1480 грн. 17 коп. відсотків за користування кредитом та 544 грн. 63 коп. пені, задовольнивши позов.
Апелянтом не наведено доводів неправильності розміру сум, які стягнути судом за кредитним договором.
Його послання на припинення договору поруки суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.
З викладених вище умов кредитного договору і договору поруки вбачається, що в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється. Однак, в договорах кредиту та поруки зазначено строк виконання основного зобов’язання за кредитним договором, це 7 жовтня 2009 року.
Виходячи з вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука ОСОБА_3 могла припиниться, якби позичальник протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явив вимоги до поручителя. Оскільки ПАТ «Брокбізнесбанк» пред’явив претензії у встановлені договором та законом строки, підстав вважати, що договір поруки припинений немає.
Також безпідставні доводи апелянта про порушення його прав як споживача у зв’язку з тим, що банк пред’явив позов до суду менше ніж за 30 днів після пред’явлення претензій. З доказів у справі вбачається, що ні після отримання вказаної вище претензії, ні після пред’явлення позову позичальник та поручитель обов’язку виплатити суми за кредитним договором в добровільному порядку не виконали. За такого не можна вважати порушеними права поручителя, який протягом тривалого часу міг в добровільному порядку задовольнити вимоги кредитора.
У зв’язку з викладеним колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 серпня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий: Судді: