АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 786/11 Головуючий у першій інстанції Кузьменко В.В.
Категорія 40 Доповідач апеляційного суду Шаманська Н.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого – Данилової О.О.,
суддів – Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання – Калашниковій А.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_3, та його представника – ОСОБА_2.,
представника КП «Видавництво Очаківської міської газети «Очаків» – Заборової Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 січня 2011 р. за позовом
ОСОБА_3
до
комунального підприємства «Видавництво Очаківської міської газети «Очаків»
( далі – КП «Видавництво Очаківської міської газети «Очаків»),
Голови Очаківської міської ради,
Редактору Очаківської міської газети «Очаків» ОСОБА_5
про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2010 р. ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до КП «Видавництво Очаківської міської газети «Очаків», голови Очаківської міської ради, редактору Очаківської міської газети «Очаків» ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що 19 березня 2010 р. у № 12 газети «Очаків» була надрукована стаття «Я памятник себе … купил». У цій статті та фотографії до неї автор виклав недостовірну та неправдиву інформацію щодо його приватного майна, яка не відповідає дійсності, ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію. В статті йдеться мова про неналежне утримання ним приміщення колишньої котельні, яка стала притоном для безхатніх тварин, а також втратах місцевого бюджету через не оформлення позивачем земельної ділянки на якій знаходиться належне йому майно. Вказана стаття була надрукована на основі інформації наданої Очаківським міським головою.
Внаслідок публікації цієї статті йому спричинено моральні страждання.
Посилаючись на те, що інформація, яка викладена в зазначеній статті, за своїм змістом та характером викладу є такою, що принижує честь, гідність, ділову репутацію, виставляє його у негативному світлі перед широким колом читачів, позивач просив визнати відомості, викладені у зазначеній статті такими, що не відповідають дійсності, ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію, зобов’язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію в тій же самій газеті, погодивши з ним зміст спростування, та стягнути солідарно з відповідачів на його користь 10000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 січня 2011 р. в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на відсутність доказів, підтверджуючих достовірність викладеної в статті інформації щодо нього, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
У ст. 1 Закону України від 2 жовтня 1992 р. «Про інформацію» її визначено як документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі й навколишньому природному середовищі. Згідно зі ст. 47-1 цього Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Такими судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, які містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Право висловлювати судження, оцінку, думку гарантовано ст. 34 Конституції України. Це право також закріплено у ст. 10 Європейської конвенції «Про захист прав людини і основних свобод», яка відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства.
За змістом ч. 4 ст. 17 Закону України від 23 вересня 1997 р. «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» необхідно встановити наявність злого умислу журналіста або службових осіб засобу масової інформації, а також наслідки використання позивачем можливостей позасудового спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі й гідності, ділової репутації та врегулювання спору в цілому.
Судом встановлено, що відомості оприлюднені в статті «Я памятник себе … купил», які просив спростувати позивач, є критичними поглядами та оціночними судженнями відповідача щодо утримання колишньої комунальної власності в м. Очакові, яке було придбано громадянами, в тому числі і позивачем, в порядку малої приватизації, а тому відповідачі не повинні нести відповідальність за ст. 277 ЦК України.
Так, факт належності йому колишньої котельні та знаходження її в не відремонтованому стані позивач не заперечував, а посилання його на те, що власником земельної ділянка на якій розташована котельна є інша особа, не звільняє позивача від обов’язку утримувати прилеглу до споруди територію в належному стані.
Факт придбання приміщення напівзруйнованої котельні в порядку малої приватизації позивачем також не заперечується, а вживання автором статті висловлювання «приобрели за копейки» жодним чином не ставить під сумнів законність придбання позивачем залишків котельні.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, відомості викладені в статті ОСОБА_5 «Я памятник себе … купил» є відповіддю на неодноразові звернення мешканців м. Очакова, які просили проінформувати їх щодо долі окремих занедбаних споруд, розташованих на території міста. Отже, відомості викладені в статті становлять певний громадський інтерес і обговорення цих питань у пресі, навіть у формі, яка ображає деяких учасників цього процесу, відповідає інтересам суспільства та меті вирішення проблеми приведення споруд до належного естетичного та санітарного стану та благоустрою території міста.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці щодо застосування ст. 10 Конвенції неодноразово підкреслював необхідність дотримання балансу права на захист репутації та інтересів суспільства до відкритої дискусії з загально важливих питань. При цьому суд зазначав, що захист честі, гідності та репутації публічної особи не може переважувати можливості відкритої критики щодо нього (рішення „Українська прес-група проти України” від 29 березня 2005 р.)
Суд першої інстанції повно, всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам та з врахуванням положень ст. 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції дійшов вірного висновку про те, що оспорюванні висловлювання в статті «Я памятник себе … купил» відповідають дійсності і переважно є критичними поглядами, припущеннями та оціночними судженнями відповідачів поведінки власників напівзруйнованих споруд, у тому числі і позивача, а тому відповідачі не повинні нести відповідальність за їх поширення. В зв’язку з чим, суд обґрунтовано відмовив позивачу в задоволені позову.
Доводи апелянта про те, що інформація, оприлюднена у статті «Я памятник себе … купил» не відповідає дійсності спростовується, як пояснення самого відповідача про факт знаходження придбаного ним майна в неналежному стані, так і відповіддю Очаківського міського голови від 16 березня 2010 р. з цього приводу , а також втратах місцевого бюджету через не оформлення позивачем земельної ділянки на якій знаходиться належне йому майно ( а.с. 51-53).
До того ж, зміст статті містить критичні судження стосовно утримання колишньої комунальної власності м. Очакова, не стосується приватного життя позивача, а тому не порушує прав, передбачених ст. 277 ЦК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 січня 2011 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: