Справа № 2-а-344/11

ПОСТАНОВА

іменем України

15 березня 2011 року                                                                                                                  

                                                                                                Верхньодніпровський районний суд

                                                                                               Дніпропетровської області

У складі: головуючого –судді Петрюк Т.М.

                                   при секретарі –Рудовій Л.В.

  Розглянувши у  відкритому судовому засіданні  в місті  Верхньодніпровську адміністративну   справу за позовом  ОСОБА_1 до державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Малашової Галини Вікторівни  про визнання дій суб»єкта владних повноважень неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії

                                               ВСТАНОВИВ:

     До суду звернулась позивач ОСОБА_1, з адміністративним позовом про  визнання дій суб»єкта владних повноважень неправомірними та зобов»язанням вчинити певні дії до відповідача   державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Малашової Г.В., посилаючись на наступне: нею до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори була подана заява про посвідчення договору дарування земельної ділянки. За результатами розгляду цієї заяви, відповідачем була  винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відмову  у вчиненні нотаріальної дії  винесено на підставі п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, згідно з яким до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 01.01.2012 року, не допускається відчудження земельних ділянок і зміна  цільового призначення  (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок виділених натурі (на місцевості) власниками земельних  часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

      Вважає дії відповідача неправомірними з наступних причин.

       Під час винесення постанови, не з»ясовано всіх обставин справи, а саме, що заявник є громадянином Росії.  П. 15 Перехідних положень ЗК  України, який був   застосований при винесені постанови про відмову у вчинення нотаріальних дій , передбачає, що не допускається відчуження і зміна цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності «громадян».

    Відповідно до  ст.. 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Тобто  на час звернення до відповідача із заявою про вчинення нотаріальної дії заявник  є іноземцем.

    Ч. 3 ст. 22 ЗК України передбачено перелік осіб, яким землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування.  ч. 5 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним  громадянам..

    Ч. 3 ст. 81 ЗК України передбачено, що іноземні громадяни можуть набувати права власності відповідно до ч. 2  цієї статті у спосіб, передбачений Земельним Кодексом України. В той же час ч. 4 ст. 81 ЗК України, допускається можливість здобуття іноземними громадянами земель сільськогосподарського призначення  у разі спадкування,  але за умови їх подальшого відчуження

    Ч. 1 ст. 145 ЗК України передбачено, що  якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка Земельним законодавством не може перебувати  у її власності, ця земельна ділянка підлягає відчуженню її власником,  а якщо, відповідно до ч. 2  цієї ж статті вона не відчужена, по вона  підлягає відчуженню в  за рішенням суду .

   Ці обставини, не були враховані відповідачем при прийняття  рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії, що й стало підставою звернення до суду.

   В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

   Відповідач в судовому засіданні   позовні вимоги не  визнала, посилаючись на п. П. 15 Перехідних положень ЗК  України, згідно якого  встановлений  мораторій на купівлю продаж земель до 01.01.2012 року, тому угоди по відчуженню земель в даний час не  можуть бути укладені та нотаріально  посвідчені, так як  це суперечить чинному законодавству України.

   Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет  спору, представник  відділу держкомзему  Верхньодніпровського району  в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином

     Вислухавши  осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд  вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за  наступними підставами.

    Судом встановлено, що  позивач ОСОБА_1, значиться в списках громадян –членів КСП «Промінь»до державного акту про право колективної власності на землю від 26.12.1994 року ВД № 0005 та в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку  (пай), що видається членам КСП «Промінь Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. ОСОБА_1, отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ДП № 0243509 від 20.02.1997 року, взамін якого був виготовлений державний акт  про право приватної власності на землю П-ДП № 113552 зареєстрований за № 321 від 21.03.2001 року, що підтверджується довідкою  відділу держкомзему та  державним актом про право приватної власності на землю.. З пояснень представника  позивача  встановлено, що позивачка на час  розпаювання земель КСП «Промінь»проживала на території Верхньодніпровського району, була членом КСП, відповідно отримала  земельну частку (пай)

     Потім  позивач ОСОБА_1, виїхала на постійне місце проживання до Росії та  отримала громадянство Російської Федерації, що підтверджується  копією паспорта ОСОБА_1, виданим 16.03.2006 року  ВВС Кірєєвського району Тульської області.  Тобто на день розгляду справи та на день звернення з заявою до нотаріуса про вчинення нотаріальної дії  позивач є  громадянкою Росії, тобто іноземним громадянином.

    02.11.2010 позивач звернулась до державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про  відчуження (дарування) належної їй земельної ділянки (паю). Але постановою  державного нотаріуса 02.11.2010 року їй було відмовлено у вчиненні цієї нотаріальної дії з посиланням на п. 15 Перехідних положень земельного кодексу України.

     Відповідно до п. 15 «б» перехідних положень ЗК України не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власниками земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення ( викупу) земельних ділянок для суспільних потреб за умови набрання чинності законами України про держаний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 01.01.2012 року.

       Таким чином на даний час  існує заборона відчуження земельних ділянок будь-яким способом, за виключенням  передачі у спадок. Аналізуючи дану  правову норму вбачається, що дана заборона  існує для громадян та  юридичних осіб..

     Відповідно до ст.. 4  Коснтитуції України , в  Україні існує єдине громадянство.

      Так як  позивач  на час звернення до  нотаріуса з заявою про  дарування земельної ділянки не є громадянином України, на думку суду  на неї не поширюється  дія п. 15   Перехідних положень ЗК України, так як вона стосується лише громадян.

  Статтею 22  ЗК України визначене коло земель, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення, та перелік громадян яким землі сільськогосподарського призначення передаються у власність.

      Відповідно до  ч. 5 ст. 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземними громадянам або особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

    Як встановлено судом  позивачка отримала у власність  землю сільськогосподарського призначення будучи громадянкою України,  але потім змінила своє громадянства, відповідно втратила право на перебування у неї у власності землі сільськогосподарського призначення.

    Відповідно до п. 1 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка  за цим кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Таким чином суд вважає, що позивач діяла відповідно до вимог чинного законодавства та  намагалась  здійснити відчуження ( подарувати) належну їй на праві власності земельні ділянку.

 П. 2  ст. 145 ЗК України   передбачено, у випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого законом строку не відчужена, така ділянка  підлягає примусовому відчуженю за рішенням суду.

Оцінюючи дії відповідача, суд вважає, що дії нотаріуса були  частково неправомірними, так як на час звернення позивача з заявою про дарування земельної ділянки  існували  протирічні норми права, одна з яких забороняла відчуження земель сільськогосподарського призначення і передбачала таку заборону для громадян та юридичних осіб, проте не містила пряме  указання на «Громадян України». відповідно поняття громадянина в даному випадку є оціночним, відповідно до норм  інших  нормативних актів. З іншого боку існує норма , яка забов»язує іноземних громадян, у яких виникло право на  землю, яку  вони не можуть мати  у власності  - відчудити  дану земельну ділянку.

За таких умов суд вважає, за можливе  визнати дії відповідача державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори частково неправомірними., та зобов»язати посвідчити договір дарування земельної ділянки, укладеної між іноземним громадянином ОСОБА_1,. та громадянином України ОСОБА_5

           На основі ст.. 81, 145 ЗК України,     керуючись  ст. 6, 11, 14, 17, 70, 71, 86,122,159,-163  КАС України ,   - суд  

                                                          ПОСТАНОВИВ:

   Визнати дії державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 щодо відмови ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії у вигляді посвідчення договору дарування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва частково неправомірними.

    Зобов»язати державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 посвідчити договір дарування, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, на земельну ділянку  площею 7.450 га., розташованої на території Водянської сільської ради, переданої у  власність ОСОБА_1 на підставі рішення Водянської сільської ради народних депутатів № 94-15/ХХШ від 06.03.2001 року для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, зареєстрованої в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 321 від 21.03.2001 року

 Постанова  можу бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з моменту її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

 Головуючий: