Провадження №   11/0390/126/11Головуючий у 1 інстанції:Клок О.М.

Категорія:ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач: Лозовський А. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 березня 2011 року           місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Лозовського  А. О.

суддів -                        Матвієнко Н.В., Пазюка О.С.,  

 з участю прокурора -  Старчука В.М.,

 засудженого  -               ОСОБА_1,

 захисника          -               ОСОБА_2,

 потерпілого   -                ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 16 грудня 2010 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1 громадянин України, одружений, з середньою спеціальною освітою, працюючий кондуктором Луцького підприємства електротранспорту, судимий вироком Луцького міського року від 29.01.2004 року за ч. 3 ст.185 із застосуванням  ст. 75 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; вироком Луцького міськрайонного суду від 10.01.2005 року за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі. Постановою Маневицького районного суду від 21.02.2007 року звільнений умовно достроково на невідбутий строк 11 місяців 19 днів, -

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

Постановлено зарахувати в строк відбуття покарання, термін перебування ОСОБА_1 під вартою з 12 травня 2010 року по 14 травня 2010 року включно.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 в частині моральної шкоди задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 5 000 (п’ять тисяч) гривень моральної шкоди.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальних збитків відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 75 (сімдесят п’ять) гривень 12 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту та взято засудженого під варту в залі судового засідання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 16 грудня 2010 року.

Вироком вирішено долю речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А :

Даним вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що з 12 по 14 жовтня 2009 року, перебуваючи на вул. Пролетарській міста Луцька, шляхом вільного доступу проник в будинок № 26 звідки таємно, повторно викрав телевізор «Панасонік» та ДВД-програвач «Самсунг» чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальні збитки на загальну суму 1149 гривень.

В апеляціях засуджений та його захисник ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, просять переглянути вирок суду та пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання. При цьому просять врахувати, що він у вчиненому розкаявся, відшкодував потерпілому завдану матеріальну шкоду. Також вважають, що моральна шкода є завищеною і на досудовому слідстві її розмір між потерпілим і засудженим було погоджено в розмірі 2 000 грн..

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, засудженого, його захисника та потерпілого ОСОБА_3, які апеляцію підтримали та просили її задовольнити, міркування прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія встановила, що апеляції до задоволення не підлягають.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочину при обставинах, викладених у вироку, ґрунтується на доказах досліджених судом в судовому засіданні, яким суд дав правильну юридичну оцінку і вірно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185 КК України.

Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_1 покарання судом першої інстанції, згідно вимог ст. 65 КК України, враховано: характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, його з'явлення із зізнанням та позитивну характеристику за місцем роботи, добровільне відшкодування завданих потерпілому матеріальних збитків та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Також враховано і те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, знову вчинив аналогічний злочин, який відноситься до категорії тяжких.

Оцінивши в сукупності усі наведені обставини, позицію потерпілого, який просив суворо засудженого не карати, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання за санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.

Воно відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для зміни вироку з підстав, зазначених в апеляціях, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 366, 365 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

          Вирок Луцького міськрайонного суду від 16 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляції засудженого та його захисника ОСОБА_2 – без задоволення.

Головуючий                     

Судді