Справа № 2/2506/970/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 березня 2011 року
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді Требух Н.В.
при секретарі Рудик Є.В.,
за участю позивача, представника позивача, представник відповідача, третьої особи
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління», третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди ,-
в с т а н о в и в :
17.01.2011 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу. Свої позовні вимоги мотивує тим, що її звільнення за п.2 ст.41 КЗпП України в зв’язку з вчиненням винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до працівника з боку адміністрації підприємства, є незаконним, оскільки проступку, в якому її звинувачують вона не вчиняла.
В судовому засіданні позивач, її представник позовні вимоги підтримали і просили задовольнити.
Судом до участі у справі залучено як третю особу на стороні відповідача начальника КП «ЧТУ»Чернігівської міської ради ОСОБА_2.
В судовому засіданні представник відповідача і представник третьої особи проти задоволення позову заперечували.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що наказом №130 від 20.03.1997 року (а.с.61) позивача було прийнято на роботу на посаду кондуктора.
Наказом №219-к від 15.12.2010 року ОСОБА_1 звільнено за п.2 ст.41 КЗпП України ( винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові цінності, якщо ті дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку адміністрації). Підставою звільнення стали акт контролерів, службова записка начальника СЗПП, протокол засідання профкому.
Як вбачається з наданого акту перевірки наявності зібраної виручки та залишку талонів у кондуктора ( а.с.58,59) 03.09.2010 року була здійснена перевірка контролерами ОСОБА_4, ОСОБА_3 на маршруті тролейбуса №472/10 де кондуктора працювала позивачка. В акті зазначено, що в салоні тролейбуса 472/10 були виявлені квитки нестандартного зразка (ксерокопії) у кількості чотирьох штук. Пасажири стверджують, що квитки продав кондуктор. В акті зазначено дані двох пасажирів, у яких вилучені квитки.
Допитані в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 показали, що дійсно ними була проведена перевірка на маршруті зазначеного вище тролейбуса і у пасажирів були вилучені квитки нестандартного зразка, однак перевірку зібраної виручки вони не проводили, факту реалізації кондуктором квитків вказаним у акті пасажирам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вони особисто не бачили.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що їхав у тролейбусі в якості пасажира, квиток у кондуктора не купував, оскільки користується службовим посвідчення. Під час руху до нього підійшли контролери ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які запропонували йому підписатися в акті і показали йому чотири квитка, які, з їх слів, вони вилучили у пасажирів тролейбуса і які були реалізовані кондуктором ОСОБА_1 Особисто ОСОБА_5 факту реалізації квитків пасажирам ОСОБА_1, і яким саме пасажирам не бачив.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до суду не з»явились, відповідач проти подальшого розгляду справи не заперечував.
12.11.2010 року начальником СЗПП Клюйко Т.М. на ім.»я начальника КП «ЧТУ»ОСОБА_2 була направлена службова записка (а.с.64), в якій зазначено, що кондуктор громадського транспорту ОСОБА_1 03.09.2010 року реалізувала одноразові квитки, які не зазначені в накладній та квитково-обліковому аркуші, що не узгоджується з актом перевірки від 03.09.2010 року, в якому зазначено, що виявлено квитки невстановленого зразка (ксерокопії).
15.11.2010 року начальником КП «ЧТУ»було направлено до профспілкового комітету КП «ЧТУ»подання щодо звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст.41 КЗпП України. За результатами розгляду подання на звільнення рішенням профкому від 15.12.2010 року було відмовлено адміністрації підприємства у звільненні ОСОБА_1 з роботи за п.2 ст.41 КЗпП України (а.с.18,19).
В судовому засіданні також встановлено, що після 03.09.2010 року, дня вчинення позивачем дій, які, на думку відповідача, є підставою для втрати довіри до позивача, ОСОБА_1 продовжувала виконувати покладені на неї обов’язки і здійснювала реалізацію квитків, що підтверджується табелем обліку робочого часу за листопад 2010 року (а.с.68) та не заперечується відповідачем.
Відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Згідно роз”яснення в п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року „ Про практику розгляду трудових спорів” звільнення з підстав втрати довір”я ( п.2 ст. 41 КзПП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності /зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо/, вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір”я.
Таким чином, підставою для розірвання трудового договору у зв’язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Однак власник, у разі виникнення спору, повинен довести і факт порушення, і вину працівника. В судовому засіданні представник відповідача не довів факт порушення і вину позивача. Отже, суд приходить до висновку про необхідність поновлення позивача на роботі.
Відповідно до ст..235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно довідки КП «ЧТУ»від 23.03.2011 року середньомісячна заробітна плата позивача становить 1107 грн. 05 коп., середньоденна –51,49 грн. Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 16 грудня 2010 року по день розгляду справи в суді - 24 березня 2011 року становить: 3 місяці ( грудень 2010 року - 20 березня 2011 року) х 1107,05 грн. (середньомісячний заробіток) + 4 (днів березня 2011 року)х 51,49 (середньоденний заробіток)= 3527 грн.11 коп.
Незаконне звільнення призвело до втрати позивачем джерела доходів та вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, тобто призвело до моральних страждань. Враховуючи характер та тривалість страждань, спричинених позивачу, обставини справи, ступінь вини відповідача, доводи позову, з урахуванням вимог розумності і справедливості суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 500 грн. моральної шкоди.
Також з відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді кондуктора громадського транспорту комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління»
Стягнути з комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління»на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3527 ( три тисячі п’ятсот двадцять сім) грн. 11 (одинадцять) коп. та 500 ( п’ятсот ) грн.. у відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» на користь місцевого бюджету м.Чернігова судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. на користь державного бюджету м. Чернігова.
Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення на її користь середньомісячного заробітку в сумі 1107 грн. 05 коп. підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя