№  2-531/11  

РІШЕННЯ

іменем України

28 лютого 2011 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                                 Сеніна  В.Ю.

при секретарі                                        Распутній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору удаваним правочином та зміну умов кредитного договору, -

в с т а н о в и в:

у червні 2010 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 05.09.2007 між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/2493/73/60247, за умовами якого позивач зобов'язався надати останньому кредит в розмірі 10820 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,50% річних та з кінцевим строком повернення кредиту 05.09.2012, а ОСОБА_2 зобов'язався сплачувати грошові кошти за користування наданим кредитом.

В порушення умов договору, ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує. Уточнивши в подальшому позовні вимоги, позивач зазначив, що станом на 25.08.2010 заборгованість ОСОБА_2 перед банком складає 9561,43 доларів США (75442,55 грн. за офіційним курсом НБУ на дату нарахування), а саме:

- 6902,81 доларів США –заборгованість за кредитом (54465,24 грн. за офіційним курсом НБУ);

- 1503,73 доларів США –прострочена заборгованість за кредитом (11864,88 грн. за офіційним курсом НБУ);

- 930,16 доларів США –заборгованість за простроченими відсотками (7339,24 грн. за офіційним курсом НБУ);

- 911,89 доларів США –пеня за прострочення сплати кредиту (7195,09 грн. за офіційним курсом НБУ);

- 816,57 доларів США –пеня за прострочення сплати відсотків (6442,98 грн. за офіційним курсом НБУ).

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором між банком і ОСОБА_3 05.09.2007 було укладено договір поруки до кредитного договору № 014/2493/73/60247 від 05.09.2007. Просить розірвати зазначений кредитний договір та стягнути солідарно з відповідачів суму боргу в розмірі 75442,55 грн., а також судові витрати.      

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору удаваним правочином та зміну умов кредитного договору, в обґрунтування якого зазначив, що укладаючи кредитний договір у доларах США, насправді його було укладено у національній валюті України –гривні, а отже вважає, що кредитний договір є удаваним правочином. Також послався на порушення банком вимог ст. 524 ЦК України, яка визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні, а отже, уклавши кредитний договір у доларах США, банк переклав на нього ризики, пов'язані із знеціненням національної валюти, тобто включив у договір положення, які для нього, ОСОБА_2, є завідомо невигідними.

Просить визнати кредитний договір № 014/2493/73/60247 від 05.09.2007, укладений між ним та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" удаваним правочином та визнати зазначений договір таким, що був укладений у національній валюті України в сумі 54641 грн.

В судовому засіданні представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" –Окост В.В. свій позов підтримав та просив його задовольнити, зустрічний позов просив залишити без задоволення, посилаючись на надані письмові заперечення.

ОСОБА_2 та його представник –ОСОБА_5, посилаючись на письмові заперечення, просили первісний позов залишити без задоволення та задовольнити зустрічний позов.

ОСОБА_3 в судове засіданні не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позови задоволенню не підлягає з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 05.09.2007 між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/2493/73/60247, за умовами якого позивач зобов'язався надати останньому кредит в розмірі 10820 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,50% річних та з кінцевим строком повернення кредиту 05.09.2012, а ОСОБА_2 зобов'язався сплачувати грошові кошти за користування наданим кредитом.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" свої зобов'язання за договором виконав, надавши ОСОБА_2 зазначену грошову суму (а.с.19).

Проте ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань не виконує. Станом на 25.08.2010 у нього перед банком утворилася заборгованість в розмірі 9561,43 доларів США (75442,55 грн. за офіційним курсом НБУ на дату нарахування), а саме:

- 6902,81 доларів США –заборгованість за кредитом (54465,24 грн. за офіційним курсом НБУ);

- 1503,73 доларів США –прострочена заборгованість за кредитом (11864,88 грн. за офіційним курсом НБУ);

- 930,16 доларів США –заборгованість за простроченими відсотками (7339,24 грн. за офіційним курсом НБУ);

- 911,89 доларів США –пеня за прострочення сплати кредиту (7195,09 грн. за офіційним курсом НБУ);

- 816,57 доларів США –пеня за прострочення сплати відсотків (6442,98 грн. за офіційним курсом НБУ).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Крім того, відповідно до умов кредитного договору, банк має право вимагати від ОСОБА_2 дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати інших встановлених договором платежів за кредит.

Також, в судовому засіданні встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним  договором, між банком і ОСОБА_3 05.09.2007 було укладено договір поруки до кредитного договору № 014/2493/73/60247 від 05.09.2007. Відповідно до умов зазначеного договору поруки, ОСОБА_3 зобов'язався відповідати перед позивачем за первісним позовом в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У ст. 554 ЦК України зазначається, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання або розірвання договору, відшкодування збитків.   

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 порушив умови договору, належним чином їх не виконує, передбачені договором платежі вносить несвоєчасно, а тому позовні вимоги в цій частині (розірвання договору) підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позивач за первісним позовом довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Вирішуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, суд зазначає наступне.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі –Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 і 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21.08.2001 р. за №730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

-          неторговельні операції з валютними цінностями;

-          операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

-          ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

-          залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

-          залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

-          інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З наведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, а тому, враховуючи наявність у відповідача банківської ліцензії та письмового дозволу, його дії щодо видачі валютного кредиту є законними.

За вказаних вище обставин та за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних вище операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Зазначена ліцензія та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями на час укладання кредитного договору були наявні у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що підтверджується матеріалами справи (а.с.76-79).

Судом також не береться до уваги твердження позивача за зустрічним позовом та його представника про те, що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки після його підписання підвищився курс іноземної валюти по відношенню до національної валюти, що призвело до збільшення суми боргу та як наслідок – погіршення фінансового становища ОСОБА_2

Дане твердження не може бути взято судом до уваги з наступних причин.

Позивачем та його представником в судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_2, як сторона кредитного договору, в момент його укладення був впевнений у тому, що така зміна обставин, як підвищення курсу долара США по відношенню до гривні, не настане.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Укладеним між банком та ОСОБА_2 кредитним договором зазначена позивачем за зустрічним позовом обставина, як істотна, не визначена, тобто при укладенні кредитного договору його сторони не визначали таку обставину (підвищення курсу долара США по відношенню до гривні) істотною.

Також ОСОБА_2 не надано суду доказів про наявність одночасно чотирьох, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, умов, які слугували б підставою для зміни умов кредитного договору.

В даному випадку, надаючи оцінку доводам позивача за зустрічним позовом, суд вважає, що ОСОБА_2 перед укладенням договору кредиту оцінював можливі валютні ризики і мав можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з економічної ситуації в Україні та динаміки зміни курсів іноземних валют з часу введення в обіг національної валюти та її девальвації.

Посилання у зустрічному позові на те, що укладаючи кредитний договір у доларах США, сторони насправді уклали його у національній валюті України –гривні, а отже на те, що кредитний договір є удаваним правочином, є необґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що за удаваним правочином (ст. 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

В судовому засіданні не встановлено, що укладаючи кредитний договір та встановлюючи кредитні правовідносини, сторони мали на меті встановлення між собою інших правовідносин. Зазначене може стосуватися тих правовідносин, які виникають між сторонами шляхом укладення відповідного правочину, але для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили і за яким виникають інші правовідносини. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, зокрема із заяви-анкети позичальника (а.с.71-73), ОСОБА_2 особисто зазначив у п. 1 про своє бажання отримати кредит у доларах США, в розмірі 10820 та ніяких заперечень щодо цього ані під час заповнення заяви-анкети, ані в подальшому не висловлював.

Крім того, посилання у зустрічному позові на неправильність розрахунку заборгованості, оскільки розмір грошових коштів, отриманих від реалізації придбаного за кредитні кошти автомобіля, є заниженим, є необґрунтованим з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2009 ОСОБА_2 було видано та нотаріально посвідчено довіреність (реєстровий № 3245), згідно з якою останній уповноважив визначених довіреністю осіб продати за ціну та на умовах на їх розсуд належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3, виданого 31.08.2007 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, автомобіль "FAW CA1041K26L2R5", 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.106).

12 серпня 2009 року було укладено договір купівлі-продажу автомобіля (а.с.104), відповідно до якого ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_6 –зазначена у довіреності особа, продав, а ОСОБА_7 купив зазначений вище автомобіль за 20400 грн.

В подальшому отриману від продажу суму (за вирахуванням нотаріальних послуг, експертної оцінки автомобіля, видачу транзитних номерних знаків, послуг при знятті з обліку транспортного засобу та інших) в розмірі 18513,96 грн., було спрямовано на поповнення поточного рахунку для погашення отриманого ОСОБА_2 кредиту, що підтверджується звітом від 13.08.2009 № 24 про виконання договору надання послуг (а.с.105).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що обставини, викладені в зустрічному позові, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, не підтверджуються наданими суду доказами, суд вважає, що позов ОСОБА_2 є необґрунтованим, а тому він не підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.   

Керуючись ст.ст. 192, 235, 526, 543, 553, 554, 589, 611, 625, 651, 652, 1050, 1054, ст.ст. 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Розірвати кредитний договір від 05.09.2007 № 014/2493/73/60247, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2.  

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі його Київської регіональної дирекції (м. Київ, вул. Пирогова, 7-7б, МФО 322904, код ЄДРПОУ 23494105, рахунок НОМЕР_2) з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 75442 (сімдесят п'ять тисяч чотириста сорок дві) гривні 55 коп., а також 754 грн. 42 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору удаваним правочином та зміну умов кредитного договору залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя