ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
17 грудня 2010 року 14:05 № 2а-15037/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Шевченківське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві
про визнання протиправним рішення про видворення за межі України від 25.09.2010р. №135
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (далі –Позивачі) звернувся до суду з позовом про визнання незаконним рішення Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві №135 від 25.09.2010р. про видворення громадянина КНР.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2010р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача під час розгляду справи позов підтримав; відповідач позов не визнав, подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
В судовому засіданні 17 грудня 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, адміністративний суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Позивач є громадянином Китайської Народної Республіки, який у 2005 році прибув до України за дійсним національним паспортом з метою працювати.
Відповідачем прийнято рішення від 25.09.2010 року про видворення Позивача з України та заборони Позивачу вїжджати на територію України протягом двох років.
Як свідчить сааме вищевказане рішення та пояснення представника позивача, останнім не отримувалося рішення від 25.09.2010 року про видворення, у звязку з чим у позовній заяві міститься прохання витребувати його у відповідача.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 04.02.1994 року №3929-XII (далі – Закон) іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Статтею 32 Закону встановлені підстави видворення іноземців за межі України, до яких належать: вчинення особою злочину або адміністративного правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення; вчинення дій, які грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Виходячи з оскаржуваного рішення, підставою для їйого винесення стало адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі –КУпАП), а саме –порушення Позивачем правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився. Право розглядати зазначене правопорушення згідно з частиною першою статті 221 КУпАП надано районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судам. Проте Відповідачем не надано суду протокол про вчинення адміністративного правопорушення, і не зазначено, чи був він переданий до органу, компетентного розглядати дане правопорушення, відповідно, чи було застосоване адміністративного стягнення до Позивача.
Інші підстави видворення іноземця за межі України, передбачені частиною 2 статті 32 Закону –вчинення дій, які грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України –не зазначені в оскаржуваних рішеннях і не підтверджені жодними доказами.
Підставою для прийняття рішення слугував також факт, що Позивач не має на території України близьких родичів та офіційно не праціє. Проте суд вважає, що дана обставина не є достатньою, враховуючи положення статті 32 Закону, для прийняття рішення про видворення. А також наголошує на тому, що у позивача народилось на Україні двое дітей в 2005 та 2007 році, які проживають постійно на Україні та зареєстровані у відділі РАСЦ Деснянського РУЮ м. Києва та відділі РАСЦ Дніпровського РУЮ м. Києва.
Відповідно до положень статей 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи обставини, встановлені судом, докази надані сторонами, суд вважає, що оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, не розсудливо, тому є протиправними і підлягають скасуванню.
На розподілі судових витрат представник позивача не наполягав.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення про видворення за межі України від 25.09.2010р. №135.
Постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –21.12.2010р.