Справа № 11-143/11 Головуючий у І інстанції Непочатих

Категорія - ст. 185 ч.3  КК Доповідач Трейтяк О. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 03 березня 2011 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіТрейтяк О. П.

суддів   КАРНУХА  А.С.,  ШАХОВОЇ  О.Г.

з  участю  прокурора  ЩЕРБАКА  О.В.

засудженого ОСОБА_2

розглянула у  відкритому  судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2010 року.

Цим  вироком  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Бровари Київської області, українець, громадянин України, не працюючий, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше  судимий                       Броварським міським судом Київської області: 1)12.05.1999 року за ст. 229-6 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі; 2) 25.10.1999 року за ст. ст. 229-6 ч.2, 229-1 ч.1, 229-4 ч.1, 229-1 ч.2, 229-4 ч.2, 42, 43 ч.1, 14 КК України до 8 років позбавлення волі; 3) 31.10.2006 року за ст. ст. 309 ч.2,71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, судимість не знята та не погашена у встановленому порядку,

засуджений за ст.185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі.

Стягнуто  з ОСОБА_2 на користь держави  судові витрати за проведення експертиз в сумі 630 грн. 20 коп.

Вироком ОСОБА_2 визнаний винними та засуджений за те, що  02 червня 2010 року близько 15 год.00 хв. з метою викрадення  чужого майна, розбив вікно та проник до будинку АДРЕСА_2, в якому проживають його двоюрідна сестра ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4. З даного будинку ОСОБА_2 таємно викрав телевізор марки « Панасонік» вартістю 800 грн.00 коп., мікрохвильову піч марки « Самсунг» вартістю 400 грн.00 коп., пральну машину марки « LG WD 10360 WD» вартістю 1300 грн.00 коп., що належить ОСОБА_4 та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 2500 грн.00 коп.

Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_2 в апеляції, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок суду змінити внаслідок невідповідності призначеного судом покарання тяжкості злочину та його особі. Звертає увагу на те, що при обранні міри покарання судом не враховано такі обставини, як сприяння у розкритті злочину, на утриманні має малолітню дитину, внаслідок чого призначене судом покарання є занадто суворим, а тому просить його  змінити та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України, не пов'язане з позбавленням волі.  

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію та просив вирок суду  змінити і не позбавляти його волі, думку прокурора, яка вважає вирок суду законним та обґрунтованим та не вбачає підстав для задоволення апеляції засудженого, дослідивши  матеріали  справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку.

Сам засуджений ОСОБА_2 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні суду першої інстанції винним себе визнав повністю та докладно розповів про обставини вчинення ним злочину.

Фактичні обставини вчинення злочину, доведеність вини та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2  в апеляції не оскаржуються.

Дії ОСОБА_2, які виразились у таємному викраденні чужого майна, поєднані з проникненням у житло, правильно кваліфіковані за ст. 185 ч.3  КК України.

Покарання засудженому ОСОБА_2 обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру та суспільної небезпеки скоєного злочину, його відношення до скоєного, з врахуванням, пом’якшуючих покарання обставин – щирого каяття, відсутності обтяжуючих покарання обставин, даних про особу засудженого, який характеризується за місцем проживання негативно та раніше судимий. Судом ОСОБА_2 призначено мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст.185 КК України. Підстави для застосування ст.69 КК України, передбачені в диспозиції статті 69 КК України в даній  кримінальній справі відсутні.

В матеріалах кримінальної справи немає даних про те, що ОСОБА_2 за наявності у нього дитини приймав участь в її утриманні та вихованні, взагалі наявність у ОСОБА_2 малолітньої дитини матеріалами кримінальної справи не підтверджується.

Всі інші обставини, на які посилаються в своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 судом при призначенні покарання враховані.    

Отже, за таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2   покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.   

Підстав для зміни вироку та пом'якшення засудженому покарання, як про це ставиться питання в апеляції, не вбачається.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б притягли за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено.     

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2010 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.             

СУДДІ:

КАРНАУХ А.С.                     ТРЕЙТЯК О.П            ШАХОВА О.Г.