Справа №22 - 10081-2006 р.                                    Головуючий в 1 інстанції

Категорія______________                                   Тарасенко К.В.

Доповідач Михайлів Л.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 р. липня 06 дня колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого       Михайлів Л.В.

Суддів               Карнаух В.В., Барильської А.П.

При секретарі     Бондаренко І.В.

За участю           ОСОБА_1, ОСОБА_2,

адвоката             ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства Придніпровська залізниця на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2006 р. за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства Придніпровська залізниця про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИЛА:

29 жовтня 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що він згідно наказу НОМЕР_1 був прийнятий на роботу провідником пасажирського вагону, 17.08.2004 року звільнений з роботи на підставі ст. 36 п. 1 КЗпП України (наказ НОМЕР_2).

Вважає звільнення не законним, оскільки заяву про звільнення він написав на вимогу адміністрації.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2005 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Позивача поновлено на роботі на посаді провідника пасажирського вагону Криворізької пасажирської вагонної дільниці Придніпровської залізниці та зобов'язано службу кадрів Криворізької пасажирської вагонної дільниці Придніпровської залізниці поновити ОСОБА_2 на посаді провідника пасажирського вагону з 17.08.2004 року.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі державне підприємство Придніпровська залізниця ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального закону.

Судом не враховано, що позивач 17.08.2004 року звернувся з заявою про звільнення його з роботи по п.   1  ст.  36 КЗпП України.  Висновок суду  про

відсутність волевиявлення     сторін    при розірванні    трудового     договору    є помилковим та суперечить матеріалам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду -скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач працював у відповідача провідником пасажирського вагону Придніпровської залізниці, наказом № 550 від 17.08.2004 року звільнений з роботи за згодою сторін на підставі ст. 36 п. 1 КЗпП України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково і поновлюючи його на роботі суд 1-ї інстанції виходив з того, що між сторонами не було взаємного волевиявлення припинити трудовий договір, а тому звільнення позивача є незаконним, а в стягненні середнього заробітку слід відмовити.

Проте такий висновок зроблений з порушенням норм процесуального закону.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 звільнений з роботи 17.08.2004 року за згодою сторін. До суду позовна заява подана 29.10.2004 року, однак, суд першої інстанції не звернув уваги на цю обставину і не заслухав позивача з приводу пропуску строку звернення до суду.

Крім того, в суді апеляційної інстанції встановлено, що позовну заяву про поновлення на роботі ОСОБА_2 не підписував. В суді позивач не зміг пояснити коли він звернувся до суду з позовом і ким підписано позовну заяву, не заперечував, що підпис в заяві не є його підписом.

Судом першої інстанції не розглядалися вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення, оскільки з приводу цієї вимоги сторони не давали пояснення і позивач не надав будь-яких доказів в цій частині позову.

Наведені порушення, згідно п.5 ст. 311 ЦПК України тягнуть за собою скасування рішення суду а направлення справи на новий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державного підприємства Придніпровська залізниця задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2005 року скасувати, справу передати на новий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, але може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.