Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 березня 2011 р. справа № 2а/0570/1057/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Скріпніка А.І.
при секретарі Чумаріній Д.В.
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Скріпніка А.І., при секретарі судового засідання: Чумаріній Д.В., за участю представника відповідача: Мітасьової О.В. – згідно довіреності; розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Трест Красноармійськшахтобуд” до Донецького територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови про накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів № 499-ДО від 16.12.2010 року,
ВСТАНОВИВ:
19 січня 2011 року відкрите акціонерне товариство „Трест Красноармійськшахтобуд” звернулося до суду із вищевказаним позовом.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 09.12.2010 року посадовою особою Донецького територіального управління державної комісії з цінних паперів та фондового ринку було складено акт, а 16.12.2010 року винесено постанову щодо накладання фінансових санкцій в розмірі 17000 грн. відносно ВАТ „Трест Красноармійськшахтобуд”, за несвоєчасне подання квартальної інформації підприємством (розміщено в загальнодоступній базі 25.10.2010 року, подано форму 28.10.2010 року, строк подання – до 25.10.2010 року.
Позивач не погоджується з діями відповідача, тому що вважає, що постанову прийнято з надуманої підстави, яка суперечить дійсним обставинам справи, оскільки чинним законодавством не передбачено відповідальності за вчинене підприємством несвоєчасно подання інформації – відповідальність настає лише за її неподання, подання не в повному обсязі інформації та подання недостовірної інформації. Також, несвоєчасне подання інформації відбулося поза волею підприємства і з причин, настання яких від підприємства не залежали і усунути які підприємство не мало можливості. Отже, вина підприємства в порушенні норми, на підставі якої винесено постанову № 499-ДО від 16.12.2010 року, в повному обсязі відсутня і тому застосування штрафних санкції є протиправним та таким, що порушує права, свободи та інтереси підприємства, а тому позивач просив скасувати постанову відповідача № 499-ДО від 16 грудня 2010 року.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР (далі - Закон) визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.
Положеннями Закону встановлено, що державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.
Відповідно до статті 3 Закону, державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах: прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів; реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією; створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів; контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам; встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням; контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів; контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів; проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.
Статтею 5 Закону встановлено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Нормами статті 6 Закону встановлено, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи. Комісія може делегувати надані їй повноваження центральному апарату і територіальним органам шляхом прийняття відповідного рішення, затвердженого в установленому порядку.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку розробляє і затверджує з питань, що належать до її компетенції, акти законодавства, обов'язкові для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринку цінних паперів, їх об'єднаннями, контролює їх виконання.
Положеннями статті 8 Закону врегульовано, що Комісія має право, зокрема, надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства, накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Суд зазначає, що не приймає посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 502 від 21.05.2009 року «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року», де, зокрема, у абзаці 3 пункту 1 зазначено, що посадові особи, уповноважені законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, зобов’язані видавати суб’єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом, з огляду на наступне.
Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2007 р. N 2272 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2008 р. за N 120/14811, розроблено відповідно до глав 1, 2, 3, 4, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23, 24, 25, 27 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статей 7, 8, 9, 11, 12, 13 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", статті 47 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та інших нормативно-правових актів. Ці Правила визначають порядок та строки розгляду Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів.
Суд зазначає, що пунктом 16 даних Правил передбачений виключний перелік документів при розгляді Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів, а саме: постанова про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів, акт про правопорушення на ринку цінних паперів, постанова про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів, постанова про зупинення провадження у справі про правопорушення на ринку цінних паперів, постанова про відновлення провадження у справі про правопорушення на ринку цінних паперів, постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів (постанова по справі про адміністративне правопорушення), постанова про закриття справи про правопорушення на ринку цінних паперів, постанова про виправлення описок.
Щодо посилань позивача на той факт, що чинним законодавством не передбачено відповідальності за вчинене підприємством несвоєчасно подання інформації – відповідальність настає лише за її неподання, подання не в повному обсязі інформації та подання недостовірної інформації, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.7 ч.1 статті 11 Закону "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", державна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції, зокрема, за неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, у даному випадку законодавець не розтлумачує термін «неподання інформації», а тому мається на увазі, що такий вид порушення як несвоєчасне подання потрібно розцінювати як неподання.
Відповідності до приписів статті 7, та частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За нормами статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
У судовому засіданні представник відповідача надав суду постанову № 161-ДО від 20.05.2010 року, згідно якій Донецьким територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на ВАТ „Трест Красноармійськшахтобуд” було накладено фінансові санкції за неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації у розмірі 170 грн., що, зокрема, підтвердило повторність порушення, оскільки цей факт заперечувався представником позивача у судовому засіданні.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Таким чином, у даному випадку відповідач діяв згідно Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства „Трест Красноармійськшахтобуд” до Донецького територіального управління державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови про накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів № 499-ДО від 16.12.2010 року – відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 24 березня 2011 року у присутності представника відповідача.
Повний текст виготовлено 29 березня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скріпнік А.І.