Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2011 р. справа № 2а/0570/56/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Скріпніка А.І.
при секретарі Чумаріній Д.В.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скріпніка А.І.,
при секретарі судового засідання: Чумаріній Д.В.,
за участю представника відповідача: Меркушенко А.О. – згідно довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної – особи підприємця ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про скасування вимоги та сплати боргу,
ВСТАНОВИВ:
10 січня 2011 року фізична – особа підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до управління пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про скасування вимоги та сплати боргу.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що в період з 19.07.2010 року по 23.07.2010 року управлінням пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька була проведена планова перевірка господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 27.12.2000 року до 01.06.2010 року та надання достовірних відомостей до органів пенсійного фонду за період з 01.01.2004 року до 01.06.2010 року.
За результатами перевірки спеціалістами відповідача був складений акт № 61 від 23.07.2010 року, висновки якого свідчать про встановлені порушення вимог пенсійного законодавства.
26.07.2010 року відповідачем була складена вимога про сплату боргу №-134 від 26.07.2010 року, відповідно до якої позивача було зобов’язано сплатити суму нарахованого за результатами перевірки боргу в розмірі 16046,58 грн.
Позивач не погоджується з діями відповідача і зазначає, що 28.07.2010 року позивач подав відповідачу зауваження, в яких зазначив, що не згоден з нарахованою в акті № 61 недоїмкою у розмірі 1574,28 грн. та виставленою в вимозі № Ф-134 від 26.07.2010 року недоїмкою у розмірі 16064,58 грн. та має намір оскаржити цю вимогу.
З часу отримання відповідачем скарги на вимогу пройшло вже значно більш 60 днів, але рішення за цією скаргою позивач досі й не отримав.
Тому позивач просить скасувати вимогу № Ф-134 від 26.07.2010 року про сплату недоїмки у розмірі 16064,58 грн. складену управлінням пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності представник відповідача не надавав.
Відповідно до витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.03.2011 року, адреса фізичної – особи підприємця ОСОБА_2 визначена наступним чином: 83110, АДРЕСА_1, тобто як і було зазначено пенсійним органом у позовній заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог в повному обсязі.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача на підставі наявних у справі доказів.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058).
Включно цим законом № 1058 визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Статтею 18 Закону № 1058 встановлено, що страхові внески на загальнообов’язкове державне страхування є цільовим загальнообов’язковим платежем і підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до п. ст. 14 Закону № 1058 та п.2.1.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України, затвердженої постановою пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1). підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання та інші особи ( включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької .діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є страхувальниками (платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування),тому повинні сплачувати страхові внески за найманих (застрахованих осіб) на загальних підставах.
Згідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.
З метою уникнення сплати надмірних сум страхових внесків за найманих працівників юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, сума коштів, що спрямовується до пенсійного фонду у вигляді відрахувань від єдиного та фіксованого податків за таких працівників, зараховується в рахунок сплати страхових внесків за відповідні звітні періоди. Згідно з пп.11.17 Інструкції № 21-1 суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів ( в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходять за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.
Крім того, Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, крім обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98 (далі-Указ № 727 ) являє собою нормативний акт. сфера дії якого розповсюджується на податкові відносини.
На відміну від цього Закон України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулює відносини. що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правові актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому закону ( ч.іст.5 Закону №1058). Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систем) оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство (ч.4 сі. 18 Закон) №1058)."
Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97р. № 400/97-ВР та законами про державний бюджет України па відповідні рок і встановлюється лише розмір страхових внесків, які нараховуються та сплачуються страхувальниками відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (ч. б ст.18 Закону №1058).
Відповідно до ч.15 ст.106 Закону №1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, нені та штрафів не застосовується.
Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованих (своєчасно не обчислених) та не сплачених страхових внесків, то за кожне таке донарахування накладається штраф у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.
При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 16 цієї Інструкції.
Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки.
Згідно висновків до акту планової перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків та зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від 04.10.2007 року №86 встановлено, що в порушення ч.2 ст.20 Закону № 1058 позивачем занижено страхові внески в 2004 році в сумі 15329.02грн.. в 2005 році в сумі 69,74 грн., в 2006 році в сумі 458,47 гри., в 2007 році в сумі 6,23 грн. Порушення виникло внаслідок не задекларованого фонду оплати праці, на який нараховуються страхові внески в 2004-2007 рр.
Крім того, лише за умови сплати страхових внесків (ст.24 Закону № 1058) вищезазначені періоди будуть зараховані до страхового стажу найманим працівникам.
За вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позовних вимог фізичної – особи підприємця ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про скасування вимоги та сплати боргу - відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 22 березня 2011 року.
Повний текст виготовлено 25 березня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скріпнік А.І.