Справа № 22-11145\2006 Головуючий в 1-й інстанції Шлай А.В.
Категорія 42 (IV) Доповідач - Михайлів Л.В.
РІШЕННЯ Іменем України
2006 року липня 06 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Михайлів Л.В.
суддів - Барильської А.П., Карнаух В.В.
при секретарі - Чубіній А.В.
з участю відповідача ОСОБА_3
адвоката: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06.02.2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми позики та збитків за договором позики, -
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми позики та збитків за договором позики, посилаючись на те, що між нею і відповідачем 31 травня 2005 р. було укладено договір позики на суму 6547,60 грн., що підтверджується розпискою.
Суму боргу ОСОБА_3 повинна була повернути 15.06.2005 р., але не виконала прийнятого на себе зобов'язання.
Тому позивач просила стягнути суму боргу, 3 проценти річних у сумі 71,04 грн., та індексацію суми боргу - 85,12 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 лютого 2006 р. в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення суми позики та збитків за договором позики відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення їх позовних вимог у сумі 6703,76 грн., посилаючись на порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Висновки суду не відповідають обставинам справи та фактам встановленим судом.
Суд не врахував, що ОСОБА_3 позичила гроші, про що надала розписку і між сторонами виникли цивільно-правові відносини з договору позики, а не трудові, як посилається в рішенні районний суд.
ОСОБА_3 заперечувала проти апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надана в якості доказу розписка від 31.05.2005 р. не є у розумінні ст.58 ЦПК України, належним доказом підтвердження укладення угоди позики, як це зазначено в ч.2 ст. 1047 ЦК України, оскільки гроші в борг не надавалися, а сума вказана в розписці фактично є сумою
недостачі, яку допустила відповідач працюючи продавцем в магазині, власником якого є позивач ОСОБА_2
Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, так як він не відповідає обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно існували трудові відносини до 31.05.05 р. і відповідач допустила недостачу в сумі 6547,60 грн., яку вона визнала і виплатила. Так, згідно прибуткового касового ордеру серії 02АГ НОМЕР_1 від ОСОБА_3 02.06.05 р. прийнято 6547,60 грн. погашення недостачі.
Посилання суду на те, що між сторонами існують правовідносини з матеріальної відповідальності працівника та роботодавці, які регулюються відповідними нормами КЗпП України і не є предметом судового розгляду, в даному випадку є безпідставними.
Так, згідно розписки (а. с. 22) ОСОБА_3 31.05.2005 р. взяла у борг у ОСОБА_2 гроші у сумі 6547,60 грн., які зобов'язалася повернути до 15.06.2005 р., в установлений термін відповідач грошові кошти не повернула.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 не заперечувала, що розписка написана нею. її посилання на те, що розписка є безгрошовою, вона вимушена була написати її під тиском директора магазину ОСОБА_4, безпідставні, так як у відповідності до ст. 10 ЦПК України відповідач повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 ЦПК України зазначені нею обставини. Таких доказів вона не надала. А з письма прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу від 05.01.2006 р. вбачається, що заява ОСОБА_3 і ОСОБА_5 перевірена і неправомірних дій з боку ОСОБА_4 відносно ОСОБА_3 О.А. не було (а. с. 24).
Позивач же, на підтвердження укладення письмового договору позики та його умов, представила розписку позичальника.
Таким чином, зібрані по справі докази вказують на те, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини з договору позики. ОСОБА_2 пред'явила позов про стягнення грошових коштів за договором позики на підставі ст. ст. 1046,1047 ЦК України. Саме це і є предметом вимоги.
Районний суд безпідставно відмовив в стягненні боргу з ОСОБА_3
Відповідно до ст.. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Оскільки борг не повернуто в строк, встановлений договором, сума боргу 6547,60 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Також підлягають задоволенню інші вимоги ОСОБА_2, а саме - стягнення суми процентів та суми інфляції, оскільки ст. 1050 ЦК України передбачає, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прос рочки, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з позовних вимог, станом на 26.10.2005 р. З проценти річних від просроченої суми становлять 71 грн.04 коп., а сума інфляції на жовтень 2005 р. становить 85 грн. 12 коп. згідно з розрахунку позивача (а. с. 5), з яким колегія суддів погоджується.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 стягуються судові виграти у сумі 67 грн.04 коп..
Керуючись ст. ст. 301,303,307,309,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 лютого 2006 р скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики 6547,60 грн., проценти з простроченої суми - 71,04 грн., суму інфляції -85,12 грн., судові витрати 67,04 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту оголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верхового Суду України протягом 2 місяців з дня набрання законної сили.