У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Оніпко О.В.
суддів - Григоренка М.П., Ковалевича С.П.
при секретарі - Шарапа О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 18 лютого 2011 року в справі за позовом Дубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Дубенської міської ради до ОСОБА_1, третя особа –Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Рівненській області, про знесення самочинного будівництва.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 18 лютого 2011 року позов задоволено: зобов’язано ОСОБА_1 знести самочинно добудоване приміщення до квартири АДРЕСА_1.
У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає його незаконним через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що дозвіл на будівництво веранди до їх будинку Дубенська міська рада народних депутатів надала ще у 1991 р. ЖЕКу №1, на балансі якого будинок знаходився. Державно-архітектурно-будівельна інспекція України на той час ще створена не була, а тому її дозвіл на добудову не був отриманий. Будівництво спірного приміщення здійснювалося господарським способом без залучення спеціалізованих організацій і мало триваючий характер, а тому не суперечить законодавству, що діяло на початок його проведення. Також, будівництво не є самочинним, оскільки рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради №434 від 17.06.2004 р. йому було дозволено провести капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1
Твердження про те, що зведення добудови до квартири здійснювалося ним у 2010 році є помилковим, оскільки воно було розпочато з 2004 р. та проводилося у попередні роки. Прокурором не наведено жодних доказів порушення державних інтересів.
Вважає, що судом також не надано належної правової оцінки вимогам ст. 376 ЦК України, згідно з якою нерухоме майно підлягає знесенню за рішенням суду лише у випадку неможливості його перебудови, тобто, приведення у відповідність до діючих норм або відмови особи, яка здійснила будівництво від її проведення. Не встановлено обставин, які можуть бути підставою для знесення нерухомого майна. Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким в позові відмовити .
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
______________________________________________________________________________________________
Справа № 22- 703 - 2011 р. Головуючий у 1-й інст. - Юзьвяк Б.Г. Категорія № 6 Доповідач - Оніпко О.В.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Ч. 2 вказаної статті передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна , не набуває права власності на нього.
Згідно з ч. 4 цієї статті, якщо власник ( користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила ( здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці , або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила ( здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Задовольняючи позов прокурора в повному обсязі, суд обґрунтовано виходив з того, що будівництво добудови до квартири відповідачем проведено без з порушенням норм чинного законодавства, без належного дозволу і належно затвердженого проекту та з порушенням прав інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на житло від 01.08.1995р. (а.с.23).
Як встановлено судом і стверджується поясненнями сторін, будинок АДРЕСА_1, квартири у якому було приватизовано сім”ями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, розташований на земельній ділянці, яка мала статус прибудинкової території та власником якої була Дубенська міська рада , і частина вказаної ділянки у розмірі 0, 0233 га 1.04.2009 р. була надана ОСОБА_1 у приватну власність, про що свідчить державний акт на ім"я останнього.
Згідно з матеріалами справи та поясненнями сторін в судовому засіданні, між ОСОБА_2, співвласником квартири № 1 та ОСОБА_1 з приводу проведення останнім добудови до належної йому квартири № 2 та користування земельною ділянкою, на якій розташовано будинок, протягом тривалого часу існує спір, який в даний час розглядається судом.
Як ствердив ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції, зведення добудови до належної йому квартири № 2 було ним розпочато з 2004 р., будівництво проведилося без належного дозволу, без виготовлення та затвердження , у відповідності до вимог закону, проекту та на земельній ділянці, яка не була натой час відведена для цієї мети у передбаченому законом порядку. Для вирішення зазначених питань у відповідні органи він не звертався взагалі .
Доводи відповідача про те, що належний дозвіл на будівництво надавався у 1991 р. ЖЕКу № 1, не заслуговують на увагу, як є безпідставними і посилання ОСОБА_1 на рішення виконкому Дубенської міської ради від 17.06.2004 р. за № 434, оскільки вказаним рішенням відповідачу надано дозвіл лише на проведення капітального ремонту квартири № 2 та зобов”язано виготовити проектну документацію та документацію на погодження та отримання дозволу на проведення будівельно –монтажних робіт, а після закінчення будівництва представити об”єкт державній приймальній комісії для прийняття рішення про готовність його до експлуатації ( а.с. 38).
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адмінвідповідальності за проведення самочинної добудови до квартири та йому було заборонено проводити будівельні роботи до виготовлення проектної документації, її затвердження та погодження в установленому законодавством порядку, що ним виконано не було ( а.с. 5, 6, 10).
Вказані постанови відповідачем не оскаржувалися.
Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 про те, що судом не взято до уваги положення ст. 376 ЦК України, а саме, що нерухоме майно підлягає знесенню за рішенням суду лише у випадку неможливості його перебудови, тобто, приведення у відповідність до діючих норм або відмови особи, яка здійснила будівництво від її проведення.
Згідно з вимогами ч. 7 вказаної статті, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм та правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов”язати особу, яка здійснила ( здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
З такими позовними вимогами відповідний орган державної влади , орган місцевого самоврядування або прокурор в інтересах держави в особі останніх до ОСОБА_1 не звертався, окрім того, як зазначено вище, належно затверджений проект на будівництво у відповідача взагалі відсутній .
У зв”язку з наведеним, місцевий суд обґрунтовано задовольнив позов Дубенського міжрайонного прокурора в інтересах Дубенської міської ради та зобов”язав ОСОБА_1 знести самочинно добудоване ним приміщення .
Оскільки рішення суду 1-ї інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків, наведених у ньому не спростовують, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 18 лютого 2011 року –відхилити.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Судді