справа  4-26/11 .

                  ПОСТАНОВА

                                                                   ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

           25 березня 2011 року    суддя Тарутинського районного суду Одеської області  Тончева  Н.  М. , розглянувши скаргу  ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи у відношенні  ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 125 КК України , -

                                                                 ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_1  звернувся до суду із скаргою приватного обвинувачення, у якій зазначив, що він працює головою Ламбрівської сільської ради, 20 жовтня 2010року до нього в телефонному режимі надійшло повідомлення проте, що ОСОБА_2 вкрав будівельні матеріали  у гр-ки ОСОБА_3. З ціллю перевірки цього повідомлення він під’їхав до будинку ОСОБА_2 та отримавши дозвіл зайти до двору він  зайшов у подвір’я, спитавши останнього про викрадення будівельних матеріалів у відповідь отримав нецензурну лайку. Далі, ОСОБА_2 натравив на нього собаку, яка почала його кусати, а потім штовхнув руками в груди, він чого він упав на землю, а ОСОБА_2 почав бити його ногами по тілу. Свідками протиправних дій ОСОБА_2 проти скаржника опинились мешканці села Ламбрівка, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Отже, зазначив скаржник, ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 125 КК України, тому що він навмисно заподіяв йому легкі тілесні ушкодження( згідно висновку судмедекспорта), що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Враховуючи те, що скарга потерпілого є основним документом у якому формулюється обвинувачення і який визначає предмет судового слідства, вона повинна, відповідно до ст. 251 КПК України, відповідати вимогам, які встановлені кримінально-процесуальним кодексом України щодо обвинувального висновку (ст.ст. 223, 224 КПК України).   

Зокрема, у скарзі повинно бути вказано: суд, до якого подається скарга; відомості про заявника – потерпілого чи його законного представника, яким подається скарга; про обставини злочину, вчиненого обвинуваченим; про місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину; якщо обвинувачених кілька, вказується, які конкретно дії вчинив кожний з них; наводяться докази, що підтверджують вчинення злочину. У скарзі повинно бути прохання порушити кримінальну справу щодо конкретної особи; наведені відомості про обвинуваченого чи кожного з них, якщо їх кілька; коротко сформульоване обвинувачення з зазначенням статті кримінального кодексу, яка передбачає даний злочин. До скарги додається список осіб, яких слід викликати в судове засідання, із зазначенням їх адреси; вказується, чи є речові докази, якщо є, то які і де зберігаються; цивільний позов, якщо такий заявляється. Додається також копія скарги.   

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 251 УПК України, якщо скарга не відповідає вимогам встановленим щодо обвинувального висновку, суддя залишає скаргу без розгляду, та повертає її скаржникові.   

Вивчивши матеріали скарги, з урахуванням вищевказаних вимог кримінально-процесуального кодексу, суддя прийшов до висновку про те, що скарга потерпілого ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.ст. 223, 224 КПК України та підлягає залишенню без розгляду, що, при усуненні недоліків, не позбавляє скаржника права звернутися до суду з повторною скаргою.      

На підставі викладеного, та керуючись  ст.ст. 223, 224, 251  КПК України, суд, — 

ПОСТАНОВИВ:   

          Скаргу  ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 125 КК України , — залишити без розгляду.   

Матеріали скарги повернути   ОСОБА_1 .   

Постанова оскарженню не підлягає.   

             Суддя                                                                                                Н.  М.  Тончева