АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-637/11 Головуючий першої інстанції Паньков Д.А.
Категорія 05 Доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 березня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Кулик О.В.,
з участю: позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4 та представника третьої особи ОСОБА_5,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 листопада 2010 р. за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим будинком та присадибною земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И Л А :
21 травня 2010 р. позивачі звернулись до суду з указаним позовом якому зазначали, що рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2008 р. за кожним із них визнано право власності на 1/5 частку будинку АДРЕСА_1. В той же час, 3/5 частки цього ж будинку належить відповідачці.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2010 р. відповідачку зобов’язано не чинити позивачам перешкод у користуванні зазначеним житловим будинком.
Посилаючись на те, що незважаючи на зазначені судові рішення відповідачка не дозволяє їм користуватись належною їм власністю, позивачі просили суд визначити порядок користування вказаним житловим будинком та присадибною земельною ділянкою, на якій він розміщений.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 листопада 2010 р. у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вислухавши суддю – доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2008 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 26 березня 2009 р., за позивачами визнано право власності на 2/5 частки (кожному-по 1/5) в житловому будинку АДРЕСА_1, а за відповідачці – на 3/5.
До складу цієї нерухомості входять: житловий будинок літ. ,,А-Ж", побудови 1880/1954 років, у складі - 1-1 - веранда, пл. 6,4 кв. м; 1-2 - коридор, пл. 6,2 кв.м; 1-3 - жила кімната, пл. 14,9 кв.м; 1-4 - жила кімната, пл. 13,4 кв.м. Загальна площа будинку - 40,9 кв.м, а житлова - 28,3 кв.м.
Крім того на подвір’ї будинку зведені господарські побудови: літ. ,,Б" - сарай 1950 року побудови; літ. ,,В" - погріб с шиєю 1890 року побудови; літ. ,,Г" - сарай 1992 року побудови; літ. ,,У" - туалет; №1,5-6 огорожа; №2 - басейн; №7 - водопровід.
Указаний житловий будинок розміщені на земельній ділянці, фактичною площею 1115 кв. м, яка ні в користування, ні у власність сторонам не передавалась.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2010 р. відповідачку зобов’язано не чинити позивачам перешкод у користуванні зазначеним житловим будинком.
Оскільки позивачі є рідними братами, то вони просили суд визначити порядок користування указаним будинком і земельною ділянкою, поділивши його на дві частини, відповідно до часток сторін – 2/5 і 3/5.
Відповідно до статей 319, 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, але усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Окремий власник не може використовувати своє право власності на шкоду правам і свободам інших осіб.
Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
До того ж, Пленум Верховного Суду України у п. 7 Постанови ,,Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 р (з наступними змінами) роз’яснив, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради. Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необгрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.
При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.
З матеріалів судової будівельно-технічної експертизи, проведеної 19 жовтня 2010 р. судовим експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ, вбачається, що реальний поділ спірного будинку відповідно до часток сторін (2/5 і 3/5) можливий лише за одним варіантом, за яким:
Позивачам виділяється у власність у житловому будинку - жила кімната 1-4, пл. 13,4 кв.м, сарай – літ. ,,Б", басейн – №2 та 2/5 частки огорожі №1,5-6. Реально це складає 33/100 частки у праві власності на вказаний будинок, що на 7/100 менше їх ідеальної долі;
Відповідачці виділяється у власність у житловому будинку - жила кімната 1-3, пл. 14,9 кв. м, веранда - 1-1, пл. 6,4 кв. м, коридор - 1-2, пл. 6,2 кв. м, погріб - літ. ,,В", сарай - літ. ,,Г", туалет – літ. ,,У", водопровід №7 та 3/5 частки огорожі №1,5-6. Реально це складає 67/100 частки у праві власності на вказаний будинок, що на 7/100 більше їх ідеальної долі.
При такому поділі відповідачка повинна сплатити позивачам 1726 грн. грошової компенсації за частку власності, яка перейшла до неї.
Для проведення цього поділу, який забезпечить ізоляцію зазначених частин житлового будинку, необхідно провести вказані в експертизі ремонтно-будівельні роботи.
Однак, державна санітарно-епідеміологічна служба м. Первомайська, Первомайський районний відділ ГУ МНС та Управління містобудування, архітектури, комунальної власності та земельних питань Первомайської міської ради у своїх висновках зазначили, що запропонований експертом реальний поділ спірного будинку не відповідає санітарним, протипожежним і будівельним нормам, оскільки в ньому не передбачено облаштування опалення приміщень, а також: приміщень кухні, передпокою, санвузлів та внутрішньоквартирних коридорів (загальна площа кімнати повинна бути не менше 15 кв. м, а кухні – 7 кв. м). Крім того, єдина житлова кімната, яка пропонується виділити позивачам, орієнтована на північ, що не забезпечить нормальну інсоляцію приміщень.
В зв’язку з такими обставинами дозволів на проведення вказаних перебудов позивачі не отримали і не оспорюють обгрнтованість таких висновків.
Що стосується земельної ділянки, на якій розміщений спірний будинок, то Пленум Верховного Суду України в п. 21 своєї постанови ,,Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 р. № 7 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) роз’яснив, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов’язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.
Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
З матеріалів справи вбачається, що будинок сторін розміщений на земельній ділянці, яка не передавалась їм ні в користування, ні у власність. За такими дозволами вони не звертались. Ні площа цієї земельної ділянки, ні її межі не встановлені.
Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про проведення реального поділу вказаного будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій він розміщений.
Доводи апеляційної скарги висновки місцевого суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 листопада 2010 р. – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: