Справа № 22-а-908/2011
Категорія 10.3.2
Головуючий у 1 інстанції Собко В.М.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.
суддів: Девляшевського В.А., Проскурніцького П.І.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі про визнання неправомірними дій управління та зобов’язання провести перерахунок державної і додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнення невиплачених сум за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі на рішення Снятинського районного суду від 30 серпня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Снятинського районного суду 30 серпня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі про визнання неправомірними дій управління, зобов’язання провести перерахунок державної і додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнення невиплачених сум.
Постановлено визнати неправомірними дії управління щодо відмови у перерахунку державної і додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язано управління пенсійного фонду України в Снятинському районі провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії як інваліду 2-ої групи відповідно до ст.ст. 50, 54, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.03.2006 року по 31.12.2006 року та з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з врахуванням проведених виплат.
У апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів, зокрема Постановою №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». Даною постановою зазначено, що розрахунок пенсії, призначеної відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провадиться виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. А розрахунок додаткової пенсії проводиться у розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Не було враховано судом і того, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених за даним законом.
Посилаючись на вищенаведені обставини, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
ОСОБА_2 також подав апеляційну скаргу, у якій зазначив, що суд необґрунтовано задовольнив його позовні вимоги частково, оскільки відповідно до ст.87 «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги УПФУ в Снятинському районі та часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 з таких підстав.
Статтею 49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (N 796-XII) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо котрих установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону N 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Обмеження виплат, передбачених названим законом, зазначені в Законі України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. визнані неконституційними.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом II групи, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону N 796-XII та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.
Розрахунок пенсій позивачу УПФ провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (далі - постанова N 1).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону N 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону N 796-XII. А в пункті 2 постанови N 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
При вирішенні спору суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Однак, як вбачається з матеріалів справи суд помилково у рішенні зобов’язав відповідача провести позивачу перерахунок пенсії за період з 01.03.2006 року по 31.12.2006 року та з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не вносились зміни до ст.51 та ст.54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З врахуванням дії рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та враховуючи заявлені ОСОБА_2 вимоги, такий перерахунок пенсії позивачу слід було зобов’язати провести УПФУ в Снятинському районі з 01.03.2006 р. по 31.12.2007 року. У зв’язку з цим рішення суду слід змінити.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Снятинського районного суду від 30 серпня 2010 року змінити, зазначивши період проведення ОСОБА_2 перерахунку пенсії з 01.03.2006 року по 31.12.2007 року.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Судді: Л.В. Ясеновенко В.А. Девляшевський
В.І. Проскурніцький