Справа № 22-а-1088/2011
Категорія 10.3.2
Головуючий у 1 інстанції Вилка С.С.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.
суддів: Девляшевського В.А., Проскурніцького П.І.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Галицької РДА про зобов’язання Управління провести перерахунок та виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в сумі 3386,00 грн. відповідно до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 рік за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Галицької РДА на рішення Галицького районного суду від 17 вересня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Галицького районного суду від 17 вересня 2010 року задоволено позов ОСОБА_2
Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Галицької РДА нарахувати і виплатити ОСОБА_2 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 рік з врахуванням виплачених сум за вказаний період.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що відповідачем проводилась виплата одноразової допомоги на оздоровлення постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС за рахунок коштів державного бюджету в межах затверджених кошторисних призначень, і відповідно до ст. 101 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», надано право Кабінету Міністрів України у 2007 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Крім того, апелянт зазначає, що дію ряду статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і, зокрема, ст.48 в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, що і є предметом позовних вимог, були зупинені у минулому та поточному роках згідно Законів України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та «Про державний бюджет України на 2007 рік». Тому рішення судів на користь окремих громадян за рахунок обмеження гарантованих державою прав на отримання соціальних виплат інших громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є порушенням Конституції України.
Просить рішення скасувати і закрити провадження по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, йому встановлена 3 група інвалідності від захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, і він користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 р. N 796-XII, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС I категорії передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, який визначається на момент виплати.
Однак, відповідач проводив вказані виплати у меншому розмірі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що суперечить наведеним нормам Закону.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України N 836 від 26.07.96 р. розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років (до прийняття постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 р.) не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, згідно із Законом України про Державний бюджет регулярно зростав кожний наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону N 796-XII, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону N 796-XII та стаття 1 Закону N 372-IV, а не постанови Кабінету Міністрів України N 836, 562.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 5 жовтня 2006 року).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Положення пункту 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 р.", яким зупинено на 2007 р. дію положень ст. 48 Закону N 796-XII в частині виплати компенсацій і допомоги, Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп від 09.07.2007 р. визнані неконституційними.
Також встановлено, що виплата позивачу допомоги на оздоровлення за 2009 рік була проведена у розмірі 90 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України за №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними Постановою КМУ №649 від 20.04.2007 року ), а не відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону N 796-XII, висновки суду першої інстанції про те, що управління повинно виплатити позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату, є обґрунтованими.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Галицької РДА залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду від 17 вересня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Судді: Л.В. Ясеновенко В.А. Девляшевський
В.І. Проскурніцький