Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-ц-403/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Горовець М.І.
Доповідач Белінська І. М.
УХВАЛА
Іменем України
16 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Белінської І.М. –головуючої,
Савченко С.О.,
Франко В.А.,-
при секретареві –Ткач І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Добровеличківського районного суду від 30 вересня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до неї про стягнення боргу за договором позики,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2010 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 27 грудня 2007 року вона уклала з відповідачкою та ОСОБА_7 договір позики, відповідно до якого позичила їм 21 000 гривень, по 10 500 гривень кожній. Домовились, що позичальники повернуть борг та проценти за користування позикою, всього по 13 000 гривень кожна до 30.06.2008 року.
31.12.2008 року ОСОБА_7 повернула свою частину боргу в розмірі 15 000 гривень, а ОСОБА_5 відмовляється повертати свою частину боргу, заперечуючи сам факт отримання нею зазначеної суми у позику.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_6 просила стягнути з ОСОБА_5 борг за договором позики в сумі 15 000 гривень.
Рішенням Добровеличківського районного суду від 30 вересня 2011 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 15 000 гривень в рахунок повернення позики та процентів за її користування, 270 гривень –у відшкодування судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду першої інстанції через недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Вказує на те, що суд не перевірив належними доказами її доводи щодо шахрайських дій ОСОБА_7, яка була її партнером по бізнесу, і яка використала для написання тексту розписки про начебто отримання ними грошей у позику чистий аркуш паперу, на якому був її підпис. Суд необґрунтовано відхилив її клопотання про допит в якості свідка особи, яка була присутньою під час передачі нею ОСОБА_7 чистого аркушу паперу з її підписом, не призначив техніко-криміналістичну почеркознавчу експертизу з метою з»ясування черговості виконання тексту розписки та її підпису.
Рішення суду про стягнення з неї Ѕ частини боргу в сумі 15 000 гривень за договором позики суперечить змісту розписки, відповідно до якої позичальникам були передані гроші в сумі 21 000 гривень солідарно, а тому суд не застосував норми матеріального права, що регулюють солідарний обов»язок боржників щодо повернення боргу.
Висновок суду про те, що розмір позики становив 21 000 гривень, або по 10 500 гривень на кожного позичальника, суперечить змісту розписки, з якої видно, що розмір позики становив 26 000 гривень,тобто по 13 000 гривень, а у випадку прострочення боргу боржники повинні були сплатити борг з урахуванням відсотків за користування позикою, тобто по 15 000 гривень ( хоча розмір процентів не оговорювався).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін з таких підстав.
Задовільняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконала своїх зобов»язань за договором позики, укладеним між нею та позивачкою, відповідно до якого 27.12.2007 року ОСОБА_6 передала а ОСОБА_5 отримала 10 500 гривень, а тому повинна повернути останній таку ж саму кількість грошей з процентами за користування позикою та за прострочення виконання зобов»язання відповідно до умов договору, а саме –15 000 гривень.
Суд повно та всебічно з»ясував обставини, що мають значення для справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність обставин, якими позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги.
Згідно із ст..1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підтвердження факту укладання договору позики позивачка надала суду оригінал розписки (а.с. 26), на якій мається підпис відповідачки як позичальника, що встановлено висновком судової почеркознавчої експертизи.
Доводи апеляційної скарги щодо неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, не ґрунтуються на належному тлумаченні норм цивільного процесуального права та не відповідають матеріалам справи.
Відповідно до ч.1ст.143 ЦПК України судова експертиза, за виключенням випадків, передбачених ст..145 ЦПК України, призначається за заявою осіб, які беруть участь у справі. Оскільки така заява до суду першої інстанції не надходила, питання призначення судової техніко- криміналістичної почеркознавчої експертизи для визначення строків виконання тексту розписки та підпису відповідачки судом першої інстанції не вирішувалось. Не заявлене таке клопотання і під час подачі апеляційної скарги.
Фактична відмова суду першої інстанції у заяві ОСОБА_5 про допит свідка ( прізвище у скарзі не зазначене), який міг би підтвердити факт передачі нею ОСОБА_7 чистого аркушу паперу з її (ОСОБА_5.) підписом також не може бути розцінена як порушення норм процесуального права в силу ч.2ст.59 ЦПК України, оскільки обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Використання такого аркушу паперу для написання боргової розписки свідчить про наявність у діях осіб, які його використали, ознак кримінального діяння, отже допустимим доказом наявності такого факту можуть бути матеріали порушеної проти цих осіб кримінальної справи.
Судом встановлено, що фактично 27.12.2007 року ОСОБА_7 і ОСОБА_5 позичили у ОСОБА_6 21 000 гривень, які зобов»язались повернути до 30.06.2008 року у визначеному договором позики порядку, а саме: по 13 000 гривень кожна. У разі, якщо гроші будуть повернуті пізніше, тобто до 31.12.2008 року, позичальники повинні були повернути по 15 000 гривень кожна. Позивачка пояснила, що умова договору щодо розміру суми грошей, яку належало повернути позичальникам, була визначена з урахуванням обумовленого з ними розміру процентів за користування позикою, що не суперечить правилам ст..1048 ЦК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо наявності не усунутих судом суперечностей між розміром позики, який зазначила позивачка у позовній заяві, тексті розписки та висновком суду не відповідають дійсності, оскільки насправді суд встановив дійсні обставини справи, належним чином перевірив доводи позивачки та заперечення відповідачки по суті позовних вимог.
Не відповідають умовам договору позики і доводи апеляційної скарги щодо солідарного обов»язку позичальників повернути борг, оскільки з розписки чітко вбачається порядок його повернення кожним з позичальників у рівних частках.
Наведене свідчить про те, що апеляційна скарга не містить передбачених ст..309 ЦПК України підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення. Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін.
Керуючись ст..ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Добровеличківського районного суду від 30 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧА:
СУДДІ: