Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22ц-901\11                                                   Головуючий у суді І-ї інстанції  Шаєнко Ю.В.

Категорія - 27                                                                                                             Доповідач Кодрул  М. А.  

                                                         РІШЕННЯ

                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          23 березня 2011  року   колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних   справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді    - Кодрула М.А

суддів                                - Бубличенко В.П., Фомічова С.Є.

при секретарі             - Донець А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за  апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України»на рішення Петрівського районного суду  Кіровоградської області  від 17 листопада 2010 року  по цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

                                                    ВСТАНОВИЛА:

          22 вересня 2010 року відкрите акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України»звернулося до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 25 травня 2007  року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит в сумі  25000 грн. на строк до 25 травня 2017 року, а ОСОБА_2 зобов’язався повернути банку цю суму та сплатити 14 % річних за користування кредитом.   

З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором від 25 травня 2007  року з ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку передано будинок, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.  Крім того, банком з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено тристоронній договір поруки № 161 від 25 травня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов”язалася відповідати за кредитним договором в тому ж обсязі, що і ОСОБА_2

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2009 року задоволено позов банку до відповідачів та стягнуто з них солідарно на користь банку 24095 грн. 12 коп.

Рішення суду виконане, але заборгованість за кредитним договором залишилась, оскільки повне погашення заборгованості, стягнутої за рішенням суду, відбулося лише 06 серпня 2010 року і нарахування відсотків за кредитним договором продовжувалось.

Станом на 26 жовтня 2010 року, день подання змін до позовної заяви,  заборгованість ОСОБА_2 за кредитом складає 1846,56 грн., яку банк просить стягнути з відповідачів солідарно.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_4 змінила прізвище і після розірвання шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_4.                                                       

          Рішенням Петрівського районного суду  Кіровоградської області  від 17 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

 В апеляційній скарзі відкрите акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України»посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

            Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

          Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що при первинному звернені позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредитному договору, позивачем було упущене питання про розірвання кредитного договору, що привело до порушення прав відповідачів. Відсотки банком не повинні нараховуватися, оскільки рішення суду виконане і заборгованість по кредитному договору повністю погашена.

Погодитися з таким висновком суду судова колегія не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів,  як це передбачено ч. 2 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом.

 Ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

 За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання. У даних правовідносинах виконанням зобов”язання є повна сплата відповідачами суми кредиту та нарахованих відсотків за ввесь час користування кредитними коштами.

         Судом встановлено, що 25 травня 2007  року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2  було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі  25000 грн. на строк до 25 травня 2017 року, а ОСОБА_2 зобов’язався повернути банку цю суму та сплатити 14 % річних за користування кредитом.

          Згідно п. 1.6.1 зазначеного кредитного договору проценти нараховуються банком                                                                   щомісячно за методом  факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну, на який видано кредит. Пунктом 8.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов”язань.  

З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором від 25 травня 2007  року з ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку передано будинок, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.  Крім того, банком з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено тристоронній договір поруки № 161 від 25 травня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов”язалася відповідати за кредитним договором в тому ж обсязі, що і ОСОБА_2

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2009 року задоволено позов банку до відповідачів та стягнуто з них солідарно на користь банку 24095 грн. 12 коп. заборгованості за кредитом  від 25 травня 2007  року. Заборгованість обрахована станом на 30 листопада 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що зазначене рішення виконано в примусовому порядку та погашення заборгованості відбувалося шляхом внесення боргу частками, що підтверджується постановами про закінчення виконавчих  проваджень відносно боржників від 06 серпня 2010 року.

З розрахунку суми заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору від 25 травня 2007 року видно, що з отриманих коштів банком проводилося погашення заборгованості відповідно до встановленої черговості згідно з п. 1.7 кредитного договору, тому на час виконання попереднього рішення суду залишок боргу по кредиту складав 1780, 33 грн. та  було нараховано 42,33 грн. процентів за користування кредитними коштами вже після винесення судового рішення.

Системний аналіз наведених норм діючого законодавства дає підстави дійти висновку, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого  здійснено через тривалий проміжок часу, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, а тому відкрите акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України»відповідно до п.1.6.1 кредитного договору № 166 від 25 травня 2007 року  мало право нараховувати проценти на залишок заборгованості, яка утворилася внаслідок сплати частинами присудженої суми за рішенням суду, з урахуванням черговості погашення заборгованості за кредитом встановленої п. 1.7 кредитного договору (першочергове погашення нарахованих відсотків та комісій, а лише потім суми основного кредиту).

Суд першої інстанції цих положень закону та умов договору не врахував, тому дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для відповідальності  відповідачів   за невиконання грошового зобов’язання.

Ураховуючи викладене судове рішення не можна визнати законним й обґрунтованим, тому воно, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог п.3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.   

Матеріалами справи підтверджено, що при подачі позову та апеляційної скарги                                                                                                                 позивачем сплачено 75 грн. 50 коп. судового збору та 240 грн. витрат на інформаційно-

технічне забезпечення розгляду справи, тому з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути з кожного по 25 грн. 50 коп. судового збору та по 80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

       Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст.307, п.3, п.4 ч.1 ст.309,  ст.ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                      В И Р І Ш И Л А  :   

            Апеляційну скаргу  відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»- задовольнити частково.

           Рішення Петрівського районного суду  Кіровоградської області  від 17 листопада 2010 року  скасувати та ухвалити нове рішення.

          Позов відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитному договору задовольнити.

          Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний  банк України»заборгованість за кредитним договором від 25 травня 2007 року в сумі 1846 грн. 56 коп. (одна тисяча вісімсот сорок шість грн. 56 коп.), а  також з кожного по 25 грн. 50 коп. судового збору та по 80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

      Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів  з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:  

                    Судді :