Справа № 22-а-1320/2011
Категорія 10.3.2
Головуючий у 1 інстанції Кавацюк М.Ф.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.
суддів: Девляшевського В.А., Проскурніцького П.І.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї про визнання неправомірними дій управління, зобов’язання провести перерахунок державної і додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54,67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.11.2009 р., зобов’язання провести перерахунок та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року та стягнення невиплачених сум за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї на рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 липня 2010 року та додаткове рішення від 21 вересня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 15 липня 2010 року задоволено позов ОСОБА_2
Постановлено визнати неправомірними дії Управління щодо відмови у перерахунку державної і додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї провести ОСОБА_2 перерахунок державної та додаткової пенсії як інваліду ІІІ групи відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.11.2009 року.
Додатковим рішенням Коломийського міськрайонного суду від 21 вересня 2010 року зобов’язано управління ПФУ провести нарахування та виплатити ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2007 року як інваліду.
У апеляційній скарзі на зазначені рішення суду відповідач посилається на те, що порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів.
Не було враховано судом і того, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених за даним законом.
Відповідач також зазначив, що виплати за ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансуються із державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного фонду України.
Не було взято до уваги і того, що з 01.01.2008 року передбачена надбавка до пенсії як дитині війни виплачувалась позивачу у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач вказує на те, що у рішеннях суду не зазначено кінцеву дату проведення перерахунку пенсії.
Посилаючись на вищенаведені обставини, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Статтею 49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (N 796-XII) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 ст. 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам III групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 54 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Встановлено, що позивач є інвалідом III групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього ж Закону.
Розрахунок пенсій позивачу УПФ провело виходячи з розміру, установленого чинною на час проведення перерахунку постановою Кабінету Міністрів України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону N 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону N 796-XII. А в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
При вирішенні спору суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Статтею 6 Закону N 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Обмеження виплат, передбачених названим законом, зазначені в Законах України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішеннями Конституційного Суду України відповідно від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 р. визнані неконституційними.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов, суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Безпідставними є посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Однак, як вбачається з матеріалів справи суд помилково у додатковому рішенні зобов’язав відповідача провести позивачу перерахунок пенсії як дитині війни з 01.01.2007 року. З врахуванням дії рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 року такий перерахунок пенсії позивачу слід було зобов’язати провести УПФУ в м. Коломиї з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 21.09.2010 року. У зв’язку з цим додаткове рішення суду слід змінити.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї задовольнити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 липня 2010 року залишити без зміни.
Додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 вересня 2010 року змінити, зазначивши період проведення ОСОБА_2 перерахунку пенсії відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 21.09.2010 року.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Судді: Л.В. Ясеновенко В.А. Девляшевський
В.І. Проскурніцький