Справа №  22-а-1084/2011  

Категорія  10.3.1  

Головуючий у 1 інстанції  Вилка С.С  

Суддя-доповідач  Ясеновенко Л.В.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року                                                                                            м. Івано-Франківськ

  Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

                              головуючої                    Ясеновенко Л.В.,

                              суддів:                    Проскурніцького П.І., Девляшевського В.А.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі про визнання неправомірними дій Управління, зобов’язання провести перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі на рішення Галицького районного суду від 6 вересня 2010 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Галицького районного суду 6 вересня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 та зобов’язано управління ПФУ провести нарахування та виплатити ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2009 року по 02.09.2010 року.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що питання порядку перерахунку і

виплати підвищення до пенсії, передбаченої ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не врегульовано чинним законодавством. Зокрема, не визначено які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким

чином обчислюється вказаний розмір.

          Апелянт зазначає, що Пенсійний фонд діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», пункт 9 якого визначає вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ. Кошти ПФУ використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Не було взято до уваги і того, що з 2008 року передбачена надбавка до пенсії у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачувалась позивачу.

Не врахував суд також того, що виплати за ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансуються із державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного фонду України, та не з’ясував чи були перераховані бюджетні кошти на рахунок Пенсійного фонду для виплати їх особам, які мають статус дитини війни.

          Посилаючись на вищенаведені обставини, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом встановлено, що  позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Статтею 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Обмеження виплат, передбачених названим законом, зазначені в Законах України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  рішеннями Конституційного Суду України відповідно від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 р.  визнані неконституційними.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд  правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах погоджується з таким висновком суду.

Безпідставними є посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат надбавки до пенсії не може братися до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на управління законодавством.

Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду від 6 вересня 2010 року  - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України  протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Судді:                                                                                                    Л.В. Ясеновенко

                                                                                                    П.І. Проскурніцький

                                                                                                    В.А. Девляшевський