Справа № 2-а-141/11

К І Р О В С Ь К І Й    Р А Й О Н Н И Й    СУД

А В Т О Н О М Н О Ї    Р Е С П У Б Л І К И    К Р И М

_________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

і м е н е м          У к р а ї н и

28 березня 2011 року                                                            смт. Кіровське АР Крим

Кіровській районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого          –судді Михайлова Р. В.,

при секретарі          –Бешлієвій Е. А.

розглянув у порядку письмового провадження у  смт. Кіровське АР Крим адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим  про визнання противоправними дій та стягнення суми та зобов’язання вчиняти дії в майбутньому,

в с т а н о в и в :

позивач  звернулася до Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі АР Крим до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим  про визнання противоправними дій та стягнення суми та зобов’язання вчиняти дії в майбутньому.

               Свої вимоги мотивує тим, що вона є дитиною війни. За ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але відповідач не виплачував цю допомогу через дію Законів «Про державний бюджет»за 2007 –2008 рр. та Постанову КМУ  від 28.05.2008 року „Деякі питання соціального захисту  окремих категорій громадян” Вважає, що їй  повинна бути виплачена  сума недоплаченої державної соціальної допомоги за період з листопада 2007 року по листопад 2010 року.

              Ухвалою Кіровського районного суду від 01.12.2010 року позовні вимоги позивача в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим нарахувати на її користь недоплаченої їй, як дитині війни  щомісячної державної соціальної допомоги та стягнення з управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим на її користь  недоплаченої їй, як дитині війни  щомісячної державної соціальної допомоги за період з листопада 2007 року по травень 2010 року були залишені без розгляду на підставі ст. 100 КАСУ.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з’явились, надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

На підставі клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутністю суд, відповідно до частини 3 статті 122 КАС України, ухвалив здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно –правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь –які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно –правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті З КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1. Розділу 1 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002, № 11 –2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 208/14899, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8 –2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином Управління Пенсійного фонду у Кіровському районі АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються органами виконавчої влади та суб’єктами владних повноважень. Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов’язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004, № 2195 –ІV дитина війни –особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, /а. с. 4/, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни та має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, у тому числі на передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 –ІV від 18 листопада 2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з довідки відповідача, розмір виплат підвищення до пенсії позивачеві у спірний період, відповідно до постанови КМУ № 530 від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», складав 49 грн. 80 коп. на місяць, що є порушенням вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки уряд не уповноважений звужувати обсяг соціальних гарантій, встановлених громадянам Україні на законодавчому рівні.

Доводи відповідача щодо відсутності, не виділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, неправомірні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, у зв’язку із тим, що відповідач є органом, який зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених Законом розмірах.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та не може змінювати норми інших законів.

З наведених підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість заперечень представника відповідача щодо законодавчого не визначення порядку виконання положень статті 6 спеціального Закону та відсутністю коштів у відділу Пенсійного Фонду України на проведення вказаних виплат у законодавчо визначеному розмірі.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 –ІV від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки іншого розміру мінімальної пенсії за віком, ніж як частиною 1 вищенаведеної статті Закону, не визначено, суд вважає, що щомісячне підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни повинно бути розраховано, виходячи саме з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тому доводи позивача про протиправність дій відповідача та виплату у спірний період підвищення до пенсії як дитині війни у заниженому розмірі є обґрунтованими.

Разом з тим, згідно положень статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

З урахуванням наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку, що порушені права позивача у сфері публічно –правових відносин, будуть захищені та відновлені шляхом: визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим щодо виплати у заниженому розмірі позивачеві щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.06.2010 року по 30.11.2010 року; зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим здійснити позивачеві перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 01.06.2010 року по 30.11.2010 року, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Заявлені позивачем вимоги про стягнення конкретної суми недоотриманої допомоги не підлягають задоволенню, оскільки суд не є органом, який нараховує та виплачує спірну суму, а, виконуючи властиві йому повноваження, в даному випадку може лише зобов’язати відповідача нарахувати недоотриману суму та виплатити її.

Що стосується позовних вимог в частині зобов’язання відповідача вчинити дії в майбутньому, а саме зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим щомісячно нараховувати та виплачувати їй державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», суд зазначає що вони не підлягають задоволенню, так як рішення суду є наслідком правового регулювання чинних відносин, з метою захисту вже порушеного права, відповідно позовні вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені судом, оскільки на час винесення судом рішення суду права позивача за зазначений період не порушені.

Отже, за таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 01 грн. 70 коп.

На підставі наведеного, керуючись статтями 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтями 2, 6, 7, 9 –11, 17 –18, 21, 87, 94, 105, частиною 3 статті 122, 159, 162 –163, 167, 185 –186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим щодо виплати у заниженому розмірі ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.06.2010 року по 30.11.2010 року.

Зобов’язати управління пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 01.06.2010 року по 30.11.2010 року, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з управління пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим конкретної суми ОСОБА_1, –відмовити.

У задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання  управління пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим нараховувати та виплачувати їй державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», –відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 01 грн. 70 коп.

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її проголошення до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Кіровській районний суд АР Крим. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя