Справа № 22-а-670/2011
Категорія 10.3.3
Головуючий у 1 інстанції Васильковський В.М.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Мелінишин Г.П., Перегінець Л.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради про визнання неправомірними дій, зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити щорічну грошову допомогу на оздоровлення та щорічну разову допомогу як інваліду війни за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради на рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 серпня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 25 серпня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради щодо відмови та зобов’язано його здійснити перерахунок та виплати із врахуванням виплачених сум щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2003-2005 та 2007- 2009 роки відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічну разову грошову допомогу, як інваліду війни ІІ групи за 2009 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
На дане рішення управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про виплату позивачу допомоги на оздоровлення, оскільки порядок застосування ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, якіпостраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та конкретні розміри всіх доплат були визначені постановами Кабінету Міністрів України. Також судом не враховано відсутність фінансового забезпечення цих соціальних гарантій, та що стягнення коштів за рішенням суду призведе до використання інших коштів не за призначенням. Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив рішення скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно чинного законодавства у разі невідповідності правового акту закону України, суд застосовує законодавство, що має вищу юридичну силу.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії. Внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС його визнано інвалідом ІІ групи і відповідно до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, яка визначається на момент виплати. Також позивач є інвалідом війни, що дає йому право отримати на підставі ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком , що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Ці обставини підтверджуються відповідними посвідченнями та довідкою МСЕК.
Як з’ясовано судом предметом даного спору є виплата позивачу зазначених коштів в меншому, ніж встановлено Законом , розмірі, в зв’язку з чим він звертався до УПФ із заявою про проведення такого перерахунку.
З матеріалів справи вбачається , що позивачу проводилися компенсаційні виплати на оздоровлення в розмірі 26,70 грн. виходячи із розмірів, що визначені постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 2003 та 2004 роках та 120 грн. у 2005-2008 роках відповідно до постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради на обмеження виплат, встановлених вищезазначеними постановами, як на правову підставу відмови проведення нарахування позивачу щорічної допомоги в розмірі, визначеному законом та відсутність бюджетних асигнувань на такі. Аналогічно як і посилання на постанову № 211 від 18.03.2009 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2009 році…».
При цьому суд, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, прийшов до правильного висновку, що вихідним критерієм розрахунку цих виплат є відповідно мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія за віком, а положення вищезазначених постанов КМУ істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати вказаних соціальних гарантій цій категорії осіб і позивачу зокрема, повинно було діяти відповідно до вимог відповідних норм законів, що ці питання врегульовують та здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення цих вимог таких нарахувань не проводило, у проведенні перерахунку відмовлено, чим допущено порушення прав та інтересів позивача.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неправомірність дій відповідача та зобов’язав його виправити порушене право ОСОБА_2
З врахуванням наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 серпня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Судді : О.Є. Меленко
Г.П. Мелінишин
Л.В. Перегінець