Справа № 22-ц-290/2011
Категорія 19
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Суддя-доповідач Перегінець Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Перегінець Л.В.
суддів: Бойчука І.В., Меленко О.Є.
cекретаря Сурмачевської У.С.
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства « Універсал Банк» про визнання нечинним договору поруки № 10/016/3-і від 30.03.2007 року ,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_3 звернулася з позовом до Відкритого акціонерного товариства « Універсал Банк» про визнання нечинним договору поруки № 10/016/3-і від 30.03.2007 року
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29.11.2010 року в позові було відмовлено за безпідставністю заявлених вимог.
На дане рішення представником позивача за довіреністю ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, за якою апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При цьому апелянт зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано вимоги спеціального законодавства щодо особливостей застосування грошової одиниці в договорі. Зокрема, всупереч ДКМУ « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» банком не було одержано ліцензії на здійснення операцій з іноземною валютою, тому у останнього не було прав на видачу кредиту у іноземній валюті.
Апелянт посилаючись на зазначені обставини, просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.
________________________________________________________________________________Справа № 22-ц-290/2011 рік. Головуючий у 1 інстанції: Антоняк Т.М.
Категорія 19 Суддя-доповідач: Перегінець Л.В.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити. Представник відповідача в судове засідання не з»явився.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції, 30 березня 2007 року між Кредитором - ВАТ «Банк Універсальний» та Позичальником — Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергобуд” в особі генерального директора товариства Сметанюка Тараса Богдановича було укладено кредитний договір № 10/016к , згідно умов якого Позичальник одержав у кредит грошові кошти в сумі 240 000,00 євро, терміном до 29.03.2010 року зі сплатою 13% річних (а.с. 5-8).
З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання, що виникло на підставі кредитного договору № 10/016 к, 30.03.2007 р., між Поручителем — ОСОБА_3 та Кредитором за основним зобов'язанням було укладено договір поруки (а.с.9).
За змістом п.1 Договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов»язаннях Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд», що випливають з Кредитного договору №10/016к від 30.03.2007р., на підставі якого Позичальник зобов'язаний до 29.03.2010р., повернути кредит у розмірі 240000,00 дол. США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,0 % річних, комісію, штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором.
Згідно ст.215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Тобто підлягає доведенню обставина щодо недійсності правочину з тих чи інших підстав, в даному випадку, з підстав суперечності його змісту кодексу , законодавству та моральним засадам суспільства.
Як вбачається з кредитного договору №10/01 к від 30.03.2007 року сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі і щодо валюти кредитування.
Відповідно до пункту 6 договору Поруки, поручитель ознайомлений з умовами Кредитного договору. А підпунктом 4.2 Кредитного договору передбачено, що повернення кредиту здійснюється в тій валюті, в якій він був наданий.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до банківської ліцензії № 92 від 22 липня 2009 року Публічному акціонерному товариству “УніверсалБанк” надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”. Зокрема, відповідно до Додатку до дозволу № 92-2 встановлено право відповідача здійснювати операції з валютними цінностями, що спростовує доводи апелянта про те, що відповідач не мав ліцензії на здійснення валютних операцій.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що підстав для визнання недійсним договору поруки немає, оскільки позивачем не доведено обставини щодо суперечності умов договору вимогам спеціального законодавства чи наявності інших обставин, які б слугували підставою для визнання договору недійсним.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з”ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Івано-Франківського міського суду від 29.11.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча: Перегінець Л.В.
Судді: Меленко О.Є.
Бойчук І.В.