Справа № 22-ц-341/2011
Категорія 32
Головуючий у 1 інстанції Веселов В.М.
Суддя-доповідач Перегінець Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Перегінець Л.В.
суддів: Горблянського Я.Д., Мелінишин Г.П.
з участю: cекретаря Балагури М.О.
представника апелянта ОСОБА_2,
адвоката ОСОБА_3,
представника відповідача Кіф»як Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Івано-Франківської області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2010 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_5 звернувся з позовом до ВАТ «Коломиясільмаш» про стягнення матеріальної шкоди в сумі 42015,72 грн. та 50000 грн. моральної шкоди спричинених внаслідок невиплати втраченого заробітку пов”язаних з отриманням трудового каліцтва.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 21.12.2010 року в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено за пропуском строку звернення до суду.
Позивач не погодившись із законністю винесеного рішення, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що на час заподіяння шкоди він був неповнолітнім , не знав про порушення його прав відповідачем щодо виплати втраченого заробітку, а згідно п.42 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівником ушкодженням здоров»я, пов»язаних з виконанням ним трудових обов»язків» такі вимоги не обмежуються строком звернення, що судом не враховано. В частині вимог про стягнення моральної шкоди судом не взято до уваги всі обставини,
_______________________________________________________________________________
Справа № 22-ц- 341/2011 р. Головуючий у 1 інстанції Веселов В.М. Категорія 32 Суддя-доповідач Перегінець Л.В.
його неповноліття та сам факт спричинення каліцтва. Тому вважає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримала, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
Представник ВАТ «Коломиясільмаш» вимоги апеляційної скарги заперечила, вважає рішення законним та обґрунтованим, оскільки втрачений заробіток був виплачений позивачу згідно його заяви від 16.12.1998 року на підставі наказу по підприємству № 31 від 03.03.1999 року в повному обсязі до часу його скорочення з роботи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, представника відповідача , дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 11.06.1991 року під час виконання трудових обов»язків ОСОБА_5 було спричинено ушкодження здоров»я за наслідком чого, було складено Акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 №12 від 14.06.1191 року та висновком медично-соціальної експертної комісії від 02.03.1992 року № 061177 позивача було визнано інвалідом 3 групи з втратою працездатності 60% .
Згідно Наказу ВАТ «Коломиясільмаш» № 3 від 03.03.1999 року (а.с.37) на підставі заяви ОСОБА_5 від 16.12.1998 року про перерахування суми відшкодування за втрачене здоров»я на підставі Довідки МСЕК від 08.12.1998 року за № 0077616 було вирішено провести ОСОБА_5 виплату відшкодування за втрачене здоров»я з 01.12.1998 року по 01.01.2002 року та здійснювати виплату щомісячно в сумі 100,54грн.
Згідно довідки Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві від 08.04.2010 за № 110-5-55 (а.с.16) ОСОБА_5 перебуває на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань по м.Коломия та Коломийському району та отримує щомісячні страхові виплати станом на 01.03.2010 року в сумі 378,52грн.
Згідно ст.71 ЦК УРСР, який був чинний на час існування спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, а за позовами державних організацій, колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій одна до одної в один рік. Згідно ст.80 цього Кодексу закінчення строку позовної давності до пред”явлення позову є підставою для відмови в позові.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушенного права 13.04.2010 року, поважних причин пропуску строку звернення до суду не навів та відповідних доказів не надав, тому суд першої інстації дійшов правильного висновку про відмову у позові з цих підстав.
Посилання позивача на п.42 Постанови КМУ № 472 від 23.06.1993 року Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи та організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров”я, пов”язаним з виконанням ним трудових обов”язків в даному випадку неналежне, оскільки останній передбачає порядок продовження виплати відшкодування у випадку його припинення. А згідно п.43 Правил визначено умови виплати відшкодування шкоди, яка своєчасно не була визначена чи виплачена з вини власника, тоді як в даному випадку, мова йде про право на виплату втраченого заробітку за період з 1992 року по 2001 рік.
В частині вимог про стягнення моральної шкоди, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відсутність підстав для її стягнення з огляду на те, що позивач повинен був довести наявність факту спричинення моральної шкоди, причинно-наслідковий зв»язок між таким фактом, негативними наслідками, діями чи бездіяльністю відповідача та надати докази , які ці обставини підтверджують. Таких обставин судом не встановлено, доказів щодо неврахування чи неправильної оцінки судом першої інстанції представлених стороною позивача доказів в засіданні апеляційного суду не представлено.
Тому суд колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з”ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча: Перегінець Л.В.
Судді: Горблянський Я.Д.,
Мелінишин Г.П