Справа № 1-43

                                                                                       2011р.

                                В   И   Р   О   К

                        і м е н е м   У к р а ї н и

16 березня 2011 року Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого -судді Митюк О.В.,

секретаря                  Дубравського С.В.,

з участю прокурора Афійчука Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1,

                       ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Малинівка,

                       Цілиноградського району Цілиноградської області, Казахстану,

                       жителя АДРЕСА_1, непрацюючого,

                       українця, громадянина України, освіта середня,

                       військовозобов”язаного, не одруженого,  

                       в силу ст.89 КК України не  судимого,

                       по  ст.185 ч.1 КК України,

                                      в с т а н о в и в:

          ОСОБА_1 вчинив  таємне викрадення чужого майна при наступних обставинах.

          14.12.2010р. близько 14 години ОСОБА_1, маючи на меті крадіжку чужого майна та реалізовуючи свій злочинний намір, перебуваючи в будинку ОСОБА_2, який знаходиться по АДРЕСА_2, та скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, таємно викрав кошти в сумі 15 тис. гривень та 400 доларів США, що в еквіваленті становить 3181,24 гривень. З викраденим з місця злочину зник. Викраденим розпорядився на свій власний розсуд. В результаті крадіжки потерпілій ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 18181,24 гривень.

          Свою вину у вчиненні вказаного злочину підсудній ОСОБА_1 визнав повністю і  пояснив, що точної дати не пам»ятає, але це було минулого року перед новим роком, десь  після обіду, він разом з своєю співмешканкою пішли до її баби потерпілої ОСОБА_2. Баба попросила їх допомогти прибрати в будинку. Крім них потерпілій допомагали ще ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Потерпіла попросила повитріпувати деякі речі, які підсудній виніс на двір, коли почав перетрушувати покривало, то з нього випав якийсь кульок, він його заховав в куртку, і пішов до себе додоми, де розгорув кульок в якому лежало 15 тис. гривень і 400 доларів США, гроші вирішив потратити на власні потреби, на 3 тис. гривень  купив полушубок жіночий, куртку балонову, три мобільні телефони, чоловічі черевики, в послідуючому,  коли селом пішла чутка про те, що у потерпілої пропали гроші, то  повернув ті кошти, що залишилися, а нові речі які купив  за 3 тис. грн. в нього виявили і вилучили працівникі міліції.

          Враховуючи клопотання учасників судового розгляду про недоцільність дослідження інших доказів, в зв”язку з відсутністю спору по фактичних обставинах справи, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, і відповідно до ст. 299 КПК України обмежився показами підсуднього.  

          Крім показів підсуднього, його вина в скоєнні інкримінованого йому злочину підтверджується матеріалами справи.

          Відповідно до усної заяви (повідомлення) (а.с.7), яка надійшла до Ружинського РВ УМВС України в Житомирській області 13.01.2011р., гр.ОСОБА_2 повідомила, що 14.12.2010 року близько 16 год. переглядала особисті речі та виявила відсутність грошей.

          Відповідно до протоколу виїмки  від 01.02.2011 року (а.с. 4) вбачається, що у потерпілої ОСОБА_2 було вилучено кошти які повернув підсудній ОСОБА_1 після викрадення в сумі 9083 грн. та 400 доларів США, та які відповідно до постанови слідчого Ружинського РВ (а.с.58) від 01.02.2011 року було визнано речовими доказами.

          З протоколу відтворення обстановки та обставни події та фототаблиці до протоколу відтворення від 04.02.2011 року (а.с.55-56) вбачається, що ОСОБА_1 вказав на місце де зберігались гроші потерпілої ОСОБА_2

          Оскільки ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна, то його дії суд кваліфікує за ст. 185 ч.1 КК  України.

          Визначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом”якшують  покарання.

          Підсудним вчинено злочин середньої тяжкості.  

          Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_1 судом встановлено не було.

          Обставинами, які пом”якшують покарання ОСОБА_1 суд вважає  щире розкаяння у вчиненні злочину та активне сприяння розкриттю злочину, а також часткове відшкодування заподіяних збитків.                                                                                                                             

          Враховуючи те, що підсудний перебуває у важкому матеріальному становищі, оскільки ніде не працює, крім того відшкодував матеріальні збитки потерпілій лише частково, а розмір невідшкодованих витрат є значним, суд призначає йому покарання не пов”язане з матеріальним стягненням.

             Тому суд призначає ОСОБА_1 покарання  у вигляді позбавлення волі у строці наближеному до середнього, визначеного санкцією статті.                                                                                                                    

            Враховуючи особу підсудного ОСОБА_1 , який позитивно характеризується по місцю тимчасового проживання, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без відбування ним реально призначеного покарання, звільнивши від його  відбування з випробуванням, призначивши іспитовий строк, і вважає таке  як необхідне й достатнє для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів та поклавши на нього обов’язки, передбачені п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.   

          Підстав для скасування або заміни запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу немає.

          Речові докази повернути потерпілій.

          Цивільний позов не заявлений .

                               Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд, -

                                             З А С У Д И В:

          Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді 2 (Двох) років позбавлення волі.

          На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (Один) рік 6 (Шість) місяців.

          На підставі п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти  кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію.

           Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній: підписка про невиїзд.

           Речові докази по справі:

          -кошти в сумі 9083 гривні, 400 доларів США, які знаходиться на зберіганні у ОСОБА_2, залишити останній;

          -мобільний телефон “НОКІА-6230, мобільний телефон “НОКІА-1208”, мобільний телефон “САМСУНГ”, жіночу шубу коричневого кольору, чоловічу куртка чорного кольору, зимові черевики чорного кольору, які знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Ружинського РВ передати потерпілій ОСОБА_2;

          Вирок може бути оскаржено до  апеляційного суду Житомирської області через Ружинський районний суд протягом п”ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

                                       Суддя                                               О.В. Митюк