Справа  №22ц-2438/2006

Категорія  44

Головуючі в  1  інстанції:

Томко В.В.

Доповідач: Запорожець М.П.

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21 серпня 2006 року                                    м. Луганськ

Колегія суддів судової Палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого                                 Запорожця М.П.,

членів суду:                                 Ступіної Я.Ю., Васюкової В.І.,

при секретарі                             Дідик Н.В.

розглянувши у відкритому

судовому       засіданні

справу    за    позовною

заявою                                           ОСОБА_1  до

ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Дочірнє комунальне підприємство „Добробут", Відділ ДІРФО Рубіжанського МВ УМВС України в Луганській області, про захист права власності, визнання реєстрації незаконною

за апеляційною скаргою    ОСОБА_2 на

рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 червня 2006 року

за участю                                     відповідачів   ОСОБА_4,

ОСОБА_3,

встановила:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 заявила в суді позов до ОСОБА_4., ОСОБА_3, пізніше його уточнила та просила визнати незаконною реєстрацію ОСОБА_3 як за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 співвласником якої є позивачка, зобов'язати третіх осіб зняти ОСОБА_3  з реєстрації за вказаною адресою.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення та направлення справи на новий розгляд до місцевого суду з мотивів неповного дослідження судом обставин справи, порушення норм матеріального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За обставинами справи, позивачка ОСОБА_1 знаходилась в зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_4 з 1998 року.

В період шлюбу сторони придбали у приватну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2

21.12.2004 року шлюб між сторонами розірвано.

' 3 січня 2006 року в судовому порядку між сторонами вирішується спір про порядок користування вказаною квартирою як спільною сумісною власністю.

07.02.2006 року за ініціативи ОСОБА_4. в спірній квартирі зареєстрована його мати - відповідачка ОСОБА_3

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про власність", власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Статтею 150 Житлового кодексу встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Як визначено Сімейним кодексом, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (стаття 68).

Згідно пунктів 1, 2 статті 369 Цивільного кодексу, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства

місцевий суд правильно прийшов до висновку, що за

відсутності згоди позивачк як співвласника спірної квартири

на реєстрацію в ній на постійне місце проживання третьої

особи ця реєстрація не може бути визнана законною як така,

що перешкоджає реалізації  співвласником свого права

власності.                              

Механізм реєстрації та зняття з реєстраційного обліку фізичних осіб за місцем проживання визначений Тимчасовим порядком реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затвердженим  постановою  Кабінету  Міністрів  України  від 16.01.2003 року N'35.

Пунктом 3 цього Порядку місцем проживання фізичної особи визначено місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення), за договором його наймання, піднаймання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Суду не представлено доказів того,  що відповідачка ОСОБА_3 має право на реєстрацію як за постійним місцем проживання  в  спірній  квартирі  на  підставі  укладеної  з співвласниками цієї квартири угоди (договір оренди, найму, тощо).

Відповідач ОСОБА_4 працює, чому не перешкоджає його стан здоров'я.

Відповідачами не надано суду доказів того, що відповідач ОСОБА_4 потребує постійного стороннього догляду за місцем свого проживання.

Задекларована відповідачем необхідність в сторонній допомозі з боку його матері ОСОБА_3 може надаватися без постійного проживання з ним шляхом його відвідувань.

Судове рішення законне та обґрунтоване, прийняте з дотриманням матеріальних та процесуальних норм.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, неповне дослідження обставин справи,

що привело чи могло привести до  неправильного  вирішення справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів судової палати з цивільних справ,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 червня 2006 року залишити без змін.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до касаційного суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.