Справа №  2-а-227/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28 лютого 2011 року                                                                                    смт. Царичанка

          Суддя           Царичанського районного суду Дніпропетровської області, як адміністративного суду,  Ритов В.І., розглянувши у порядку скороченого провадження в смт. Царичанка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання  бездіяльності протиправною та зобов”язання  вчинити   дії,

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_2  звернулась  з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі посилаючись на наступні обставини:

   - відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй  надано статус дитини війни;

- відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.06.2006 року  їй  повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком;

- вказана соціальна допомога повинна виплачуватися щомісячно починаючи з  01.01.2006р.

- вказана соціальна допомога протягом 2006-2007 років не виплачувалась взагалі, а з 01.01.2008 р. по теперішній час виплачується не у повному обсязі.

Прохає  визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного  фонду України у Царичанському районі по не нарахуванню та не виплаті  протягом періоду  з 21 червня 2010 року по дату винесення судового рішення підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»;

зобов»язати Управління ПФУ в Царичанському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату їй пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»протягом періоду з 21 червня 2010 року по дату винесення судового рішення включно із врахуванням раніше сплачених сум. Провести відповідні виплати.

Відповідач на обґрунтування невизнання адміністративного позову у письмових запереченнях посилається на наступні обставини:

- ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак, ч. 3 тієї ж ст. 28 того ж Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до того ж Закону;

- Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була призупинена;

- відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.

Ухвалою суду від 10 лютого  2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов»язання  виплатити недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну доплату до пенсії   за період  з 21 червня 2010 року по 09 серпня 2010 року  залишені без розгляду в зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

В даній справі розглядаються позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов»язання  виплатити недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну доплату до пенсії  за період з 09 серпня  2010 року по дату винесення судового рішення включно.

Вивчивши надані сторонами докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Позивачу в даній справі у встановленому порядку надано статус дитини війни,  що підтверджується копією паспорта (а.с.5), копією посвідчення НОМЕР_1  (а. с. 6), тимчасової довідки № 1464 від 16.02.2006 р. (а.с. 7).  Вказані обставини не оспорюються відповідачем.

Нормами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено, що діти війни мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме –у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20 жовтня 2009 року для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2010 року встановленому прожитковий мінімум 695 грн., з 1 квітня 2010 року –706 грн.

На думку суду, УПФУ повинно було призначити та виплачувати позивачу в даній справі підвищення до пенсії у розмірі 30% саме зазначених вище розмірів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно того, що відповідно до норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, як розрахункова величина, застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим Законом, і до такої категорії громадян, як «діти війни», не застосовуються. До такого висновку суд приходить з наступних обставин. Нормами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування пенсій та доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

У 2010-му році будь-яких обмежень дії ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не встановлювалося, тому, на думку суду, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до норм п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»Пенсійний фонд України та його місцеві органи звільнені від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 183-2 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

          Позовні вимоги  ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною  та  зобов»язання вчинити  дії задовольнити в повному обсязі.

          Визнати  протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області, яка виразилася у не нарахуванні та не виплаті  ОСОБА_2, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 серпня  2010 року по 28 лютого 2011 року (дату винесення судового рішення).

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області провести нарахування та виплату  ОСОБА_2, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 09 серпня  2010 року по 28 лютого 2011 року (дату винесення судового рішення) з урахуванням проведених нарахувань та виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі до районного суду апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови.

          Головуючий:                                                                                   В. І. РИТОВ