Справа № 2а-341/2011

П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2011  року                                                                                м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запорожжя у складі: головуючого судді Татарінова В.І., при секретарі Голуб В.В., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання  протиправними дії та зобов’язання зробити перерахунок та виплату недоплачених сум щомісячної державної допомоги «дітям війни»,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому зазначила, що вона є отримувачем пенсій та дитиною війни, якій відповідач в 2006-2010 роках не призначив та не проводив нарахування щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " у зв'язку з тим, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік",  "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була призупинена дія ст. 6 цього Закону, а в 2008, 2009 роках виплата щомісячного  підвищення до пенсії проводилася в меншому розмірі. Відповідач з 01.01.2006, 01.01.2007, 01.01.2008, 01.01.2009 років не призначив зазначене підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Конституційним Судом України прийнято рішення 09.07.2007 року про визнання неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" про призупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  та 22.05.2008 року Конституційним Судом України прийнято  рішення  про визнання неконституційним пункту 41 Розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України за 2008 рік», яким було внесено зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому  позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язати його здійснити перерахунок та  виплатити надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по теперішній час.

Представник відповідача подав заперечення проти позову, у яких зазначив, що відповідачем пропущений шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України. Також вказав, що відповідно до ст. 6 Закону України від 18.11.2004 року № 2195 «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. З набранням чинності 01.01.2006 року Закону № 2195 дія ст. 6 цього Закону була призупинена на 2006 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а після внесення до останнього змін –було передбачено поетапне запровадження такого підвищення. Протягом 2007 року підвищення пенсії дітям війни виплачувалось в порядку встановленому ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала виплату такого підвищення особам, що є інвалідами війни у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Водночас п. 12 ст. 71 вказаного Закону дія ст. 6 Закону № 2195 була зупинена на 2007 рік. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Отже ст. 6 Закону № 2195, якою передбачена виплата підвищення пенсій дітям війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відновила дію з 09.07.2007 року. Але органами Пенсійного фонду України вказане підвищення пенсій виплачується тільки з 01.01.2008 року з урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»Підстави для здійснення перерахунку та призначення виплати вказаного підвищення пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року у органів Пенсійного фонду відсутні, оскільки відповідно до ст. 7 Закону № 2195 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а у зв’язку з відсутністю фінансування Пенсійного фонду з Державного бюджету України для здійснення виплати цього підвищення, дії останнього щодо відмови у виплаті щомісячного підвищення до пенсії «Дітям війни»за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року не порушують діюче законодавство. З 09.07.2007 року, з моменту відновлення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до 01.01.2008 року, законодавством не було визначено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни. Підстави для призначення та виплати вказаного підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2008-2009 роки у органів Пенсійного фонду відсутні, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якими дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10% прожитого мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином у УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя відсутні підстави для виплати соціальної допомоги з 01.01.2006 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки нарахування та виплата підвищення до пенсії позивачу здійснюється відповідно до діючого законодавства ,України в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2008 року і до дійсного часу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач є отримувачем пенсії та дитиною війни, якому відповідач протягом 2006-2007 років не проводив нарахування підвищення до пенсії, передбаченого                           ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у зв’язку з тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" була призупинена дія ст. 6 цього Закону, а в 2008, 2009 роках зазначена виплата проводилася на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в яку були внесені зміни Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Для правильного обчислення позовної давності важливим є визначення її початкового моменту.  Виходячи з вимог ст. 99 ч. 2 КАС України початок перебігу строку звернення до суду суд  пов'язує не з фактом обізнаності особи, якій належить порушене право в зв'язку з тим, що цей суб'єктивний момент є результатом недбалого ставлення особи до охорони власних прав, а з моменту, коли вона повинна була дізнатися про таке порушення. Об'єктивними даними про цей момент є актуальність положень рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року  та 22.05.2008 року (офіційне опублікування в Офіційному Віснику України № 52 від 27.07.2007 року та № 38 від 06.06.2008 року) та Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік (офіційне опублікування в Офіційному Віснику України №10 від 22.03.2006 року та Урядовому кур'єрі № 247 від 31.12.2007 року), які широко обговорювалися в Україні засобами масової інформації, на телебаченні на той час, а тому позивач не міг не знати про факт порушення його прав. Позивачем не доведено, що їм пропущено шестимісячний строк, передбачений ст. 99 КАС з поважних причин.

Тому суд вважає, що вимоги позову щодо сплати  позивачу підвищення до пенсії дітям війни у розмірі не 10%, а 30% мінімальної пенсі за віком підлягають задоволенню з 17 червня 2010 року (в межах строку позовної давності)  по теперішній  час.

Інші позовні вимоги задоволенню не підлягають через пропуск строку для звернення до суду.

              На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 156-161  КАС України, суд       

                                                                              ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі               м. Запоріжжя про визнання  протиправними дії та зобов’язання зробити перерахунок та виплату недоплачених сум щомісячної державної допомоги «дітям війни»задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя  здійснити  перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 17 червня 2010 року по 04 лютого 2011 року.

В решті позивних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3,40 грн.

Переплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі                     37 (тридцять сім) гривень, сплачені 09 вересня 2010 року у Держбюджет Жовтневого району  м. Запоріжжя за подачу позову до УПФУ у Жовтневому районі м. Запоріжжя –повернути ОСОБА_1.

Зобов’язати Управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Запоріжжя виплатити ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі                      37 (тридцять сім) гривень, сплачені 09 вересня 2010 року у Держбюджет Жовтневого району  м. Запоріжжя за подачу позову до УПФУ у Жовтневому районі м. Запоріжжя.

Постанова суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць виконується негайно.

Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд на протязі десяти днів з дня її отримання,  шляхом подання апеляційної скарги адміністративному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя:                                                                                                        В.І. Татарінов