Справа № 2-358\2007р. Категорія б
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2007 року Ленінський районний суд міста Севастополя в
складі: головуючого судді - Лядової Т.Р.,
при секретарі - Хіштілової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до Закритого акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_2» про стягнення збитку, заподіяного порушенням авторського права, по зустрічному позову Закритого акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_2» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-і особи Державний департамент інтелектуальної власності України, ОСОБА_3про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію авторського права на твір,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1., ОСОБА_2. звернулися до суду з даним позовом, просять стягнути із ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» компенсацію за порушення авторських прав на «Типовий інтер'єр установи громадського харчування, яке працює під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» в приміщенні поАДРЕСА_1», у розмірі 12.250.000грн. на користь ОСОБА_1., та 5.250.000грн. на користь ОСОБА_2. відповідно.
Вимоги позивачів мотивовані тим, що ними у співавторстві, в період часу з березня по червень 2000р. в ініціативному порядку був створений твір архітектури - інтер'єр кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке розташоване по АДРЕСА_1. 29.04.2004р. між позивачами укладена Співавторська угода, згідно якої частка майнових прав співавторів твору складає: ОСОБА_1. - 70%, ОСОБА_2. - 30% відповідно. 29.04.2004р. Державним департаментом інтелектуальної власності позивачам видано свідоцтво про реєстрацію авторського права на вище вказаний твір архітектури.
Створений позивачами твір використовувався відповідачем в період з червня 2000р. по травень 2004р. шляхом його публічної демонстрації і публічного показу з метою залучення туристів та відвідувачів за рахунок атмосфери історичної достовірності побуту періоду Кримської війни, а також шляхом відтворення його частин в рекламних матеріалах відповідача. В результаті використовування відповідачем твору архітектури, створеного позивачами, збиткове кафе, що працювало в приміщенні по АДРЕСА_1, перетворилося на прибуткове підприємство громадського харчування, щоденний прибуток якого збільшився в 40 разів.
Після пред'явлень позивачами вимог про укладення авторського договору і виплати авторської винагороди, відповідач, без узгодження з позивачами,
2
поруйнував створений позивачами твір архітектури, не запропонувавши авторам придбати його.
Спочатку позивачі обґрунтовували розмір суми, що підлягає стягненню з відповідача, ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виходячи з розрахунку 50.000 мінімальних заробітних плат (350грн.х50000=17.500.000). Згодом позивачами був представлений розрахунок підлягаючої стягненню з відповідача компенсації виходячи з 10% від суми річного доходу кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», який на думку позивачів складає 2.300.000грн. (арк.с.208).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1., діючий в своїх інтересах, а також на користь ОСОБА_2., пред'явлений позов підтримав в повному об'ємі. У задоволенні зустрічного позову просить суд відмовити.
Представник ОСОБА_1. також наполягала на задоволенні заявлених позивачами вимог, у задоволенні зустрічного позову просить суд відмовити.
Представник ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» пред'явлений позов не визнала, пояснила суду, що автором проекту реконтрукції кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» була ОСОБА_3., яка розробила робочий проект, здійснювала авторський нагляд за виробництвом будівельних робіт. Представник відповідача звертає увагу суду на той факт, що позивачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. не є ні архітекторами, ні проектувальниками, у зв'язку з чим, не можуть бути суб'єктами архітектурної діяльності, оскільки не мають повноважень по створенню типових проектів, не мають відповідних ліцензій на створення об'єктів архітектури.
На задоволенні зустрічного позову представник ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» наполягає, просить суд визнати недійсним Свідоцтво НОМЕР_1 від 29.04.2004р. про державну реєстрацію авторського права на твір «Типовий інтер'єр установи громадського харчування, яке працює під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» в приміщенні по АДРЕСА_1», видане на ім'я ОСОБА_1. та ОСОБА_2., зобов'язавши Державний департамент інтелектуальної власності України виключити вказане свідоцтво з Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права. Крім того, представник ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» просить суд стягнути з відповідачів по зустрічному позову витрати, понесені позивачем при оплаті витрат по держмиту, а також витрат, пов'язаних з наданням ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» правової допомоги у розмірі 5000грн.
Третя особа ОСОБА_3. пояснила суду, що відповідно до договору від 03.03.2000р., укладеного із ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_2», та завданню на проектування, вона розробила Робочий проект реконструкції кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» і дизайн-проект оформлення інтер'єрів кафе. Надалі вона здійснювала авторський нагляд за виконанням будівельних робіт. ОСОБА_3. пояснила суду, що не знайома з ОСОБА_1. та ОСОБА_2., при розробці дизайн-проекту оформлення внутрішнього інтер'єру кафе вона не використовувала які-небудь ескізи і креслення, виготовлені іншими особами.
Представник Державного департаменту інтелектуальної власності України у судове засідання не з'явився повторно, про дату і час розгляду справи сповіщений у встановленому законом порядку (арк.с.202), поважних причин нез'явлення суд не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1. і ОСОБА_2. задоволенню не підлягають, зустрічний позов, на думку суду, підлягає задоволенню по наступних підставах.
Згідно рішення Державного департаменту про реєстрацію авторського права позивачів на твір, підставою для реєстрації послужила заявка ОСОБА_1. від 09.04.2004р. (арк.с.8).
Відповідно до п.3 заяви про реєстрацію авторського права, об'єкт був віднесений до об'єкту архітектури (арк.с.168).
Відповідно до ч.3 п.17 Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1756 від 27.12.2001р. (далі Порядок), під час розгляду заявки Державний департамент не проводить експертизу твору і не
3
встановлює факт виникнення авторства. Згідно п.18 Порядку, рішення про реєстрацію авторського права ухвалюється у випадку, якщо заявка відповідає вимогам розділів 2 і 3 цього Порядку, згідно з яким, для реєстрації авторського права на твір архітектури необхідно заповнити на українській мові заяву по затвердженій формі, сплатити збір і державне мито, а також прикласти фотографії або основні креслення проекту.
З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2000р. між ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» і ПП «Бургер» укладений договір про спільну діяльність, відповідно до якого сторони домовилися спільно експлуатувати кафе по АДРЕСА_1(арк.с.109-112).
Виконуючи свої зобов'язання за договором (п.1.2.1 «б»), ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» уклало із СПД ОСОБА_3. договір на виконання технічної документації (арк.с.85). ОСОБА_3., на підставі виданого їй замовлення на проектування (арк.с.171), створила архітектурне рішення зовнішнього вигляду і інтер'єру приміщення кафе.
Зокрема, ОСОБА_3. було виготовлене: робочий проект оформлення інтер'єрів кафе до робочого проекту капітального ремонту кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» (арк.с.38-50), дизайн-проект оформлення інтер'єру кафе до робочого проекту (арк.с.21-37), паспорт по обробці фасаду (арк.с.113). Вказана вище документація була у встановленому законом порядку позгоджена контролюючими органами (арк.с.87, 255).
11.10.2000р. ЗАТ „ІНФОРМАЦІЯ_2" одержало дозвіл на виконання будівельних робіт № 193X105 (арк.с.86).
Наказом інспекції ДАБК № 245 від 30.05.2001р. призначена державна технічна комісія по прийманню в експлуатацію, яка актом № 266 від Об.Об.2001р. прийняла в експлуатацію закінченого реконструкцією об'єкт (арк.с.88,89).
Суд знаходить заслуговуючими увагу доводи представника ЗАТ „ІНФОРМАЦІЯ_2" про те, що позивачі не є авторами інтер'єру установи громадського харчування „ІНФОРМАЦІЯ_1" по наступних підставах.
Як вже наголошувалося судом вище, позивачі в заяві про реєстрацію авторського права вказали, що створений ними твір відноситься до архітектурного об'єкту авторського права.
Стаття 4 Закону України „Про архітектурну діяльність" чітко визначає комплекс робіт, пов'язаних із створенням об'єкту архітектури. Документами, що є в матеріалах справи, підтверджується, що позивачі не мали відношення до підготовки початкових даних на проектування, здійснення передпроектних робіт, пошуку архітектурного рішення, розробки, узгодження і затвердження проекту, виконанню робочої документації на будівництво, будівництва, прийняття реконструйованого об'єкту до експлуатації.
Судом безперечно встановлено, що позивачі не займалися архітектурною діяльністю і не є суб'єктами архітектурної діяльності у розумінні ст.1 Закону України „Про архітектурну діяльність", крім того, позивачі не мають кваліфікаційних сертифікатів і ліцензій на певний вид робіт, пов'язаних із створенням об'єкту архітектури, обов'язкова наявність яких передбачена ст.17 Закону України „Про архітектурну діяльність".
Відповідно до ч.3 ст.29 Закону України „Про архітектурну діяльність" автором об'єкту архітектури є особа, творчою працею якої створений об'єкт архітектури. Матеріалами справи безперечно підтверджується, що приміщення кафе, розташоване по АДРЕСА_1, було реконструйовано відповідно до авторської задумки ОСОБА_3. щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду та інтер'єру об'єкту архітектури. ОСОБА_3., як автором об'єкту архітектури, здійснювався і авторський нагляд за його створенням, відповідно до вимог ст.11 Закону України „Про архітектурну діяльність", що підтверджується дозвілом на виконання будівельних робіт від 11.10.2000р. (арк.с.86).
З пояснень ОСОБА_1. та його представника у судовому засіданні вбачається, що позивачі брали безпосередню участь у створенні об'єкту
4
архітектури шляхом надання технічної, консультаційної, організаційної допомоги і контролі робіт при реконструкції. Разом з тим, ОСОБА_1. підтвердив у судовому засіданні, що він та позивач ОСОБА_2. не претендує на виконання технічної документації і виконання внутрішньої обробки приміщення кафе.
Відповідно до ч.4 ст.29 Закону України „Про архітектурну діяльність" співавторами не можуть бути особи, що надають технічну, консультаційну або організаційну допомогу.
З тексту позовної заяви, а також пояснень ОСОБА_1. і його представника у судовому засіданні вбачається, що інтер'єр кафе, що працювало під вивіскою „ІНФОРМАЦІЯ_1", був створений ними в ініціативному порядку.
Разом з тим, законодавцем в ст.30 ч.2 Закону України „Про архітектурну діяльність" визначено, що майнові права на об'єкт архітектури, як об'єкт авторського права, створений на замовлення, належить автору і замовнику сумісно.
Позивачами, як докази авторського права на об'єкт архітектури інтер'єру кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1", представлені суду ескізи, які у встановленому порядку не погоджени не тільки з власником - Управлінням з питань комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, оскільки на момент реконструкції приміщення кафе, воно знаходилося в комунальній власності (арк.с. 90,91), але і із замовником - ЗАТ „ІНФОРМАЦІЯ_2" (арк.с.172-181).
Представлені позивачами записи про порядок проведення будівельних робіт і розрахунки про вартість будівельних і обробних матеріалів, а також витратні накладні і товарні чеки на придбання будівельних матеріалів не можуть служити доказом виникнення у позивачів авторського права на об'єкт архітектури - інтер'єру кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1".
Судом встановлено, що ОСОБА_1. є власником колекції, присвяченій епосі війни 1854р., він дійсно був автором ідеї оформлення інтер'єру кафе у дусі того часу, в приміщенні кафе після його реконтрукциі були розміщені експонати колекції позивача, за використовування яких ОСОБА_1. у встановленому договором порядку відповідач виплачував грошову винагороду (арк.с.73-76).
Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України „Про авторське право і суміжні права", передбачена цим Законом правова охорона авторського права поширюється тільки на форму виразу твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані в творі.
Дослідивши наявні докази, в їх сукупності, слід визнати, що у позивачів не виникло авторське право на об'єкт архітектури - інтер'єр установи громадського харчування, яке працює під торговельною маркою „ІНФОРМАЦІЯ_1", у зв'язку з чим, вимоги ЗАТ „ІНФОРМАЦІЯ_2" про визнання недійсним Свідоцтва про державну реєстрацію авторського права позивачів на вказаний об'єкт архітектури підлягають задоволенню в повному об'ємі.
Вимоги позивача по зустрічному позову про відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою державного мита у розмірі 7грн.50коп., а також наданням правової допомоги в сумі 5000грн. засновані на законі, підтверджені документально (арк.с 55,210,211), підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст.8 ч.3, 50, 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права", ст.ст.1,4,11,29 ч.3,4, 30 ч.2 Закону України „Про архітектурну діяльність", п.п. 17 ч.3, 18 Положення „Про порядок державної реєстрації авторського права та договорів, пов'язаних з правом автора на твір", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 17 56 від 27.12.2001р., керуючись ст.ст.10,11,60,84,88,179,212,215 ЦПК України, суд
5
ВИРІШИВ:
ОСОБА_1, ОСОБА_4відмовити У задоволенні позову до Закритого акціонерного товариства „ІНФОРМАЦІЯ_2" про стягнення збитків, заподіяних порушенням авторського права.
Позов ЗАТ „ІНФОРМАЦІЯ_2" задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво НОМЕР_1від 29.04.2004р. про державну реєстрацію авторського права на твір „Типовий інтер'єр установи громадського харчування, яке працює під торговельною маркою „ІНФОРМАЦІЯ_1" в приміщенні по АДРЕСА_1", видане на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності України виключити свідоцтво НОМЕР_1 від 29.04.2004р. з державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права.
Стягнути з ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на користь ЗАТ „ІНФОРМАЦІЯ_2" витрати на правову допомогу у розмірі 2500грн. з кожного, а також судові витрати, понесені позивачем при оплаті державного мита у розмірі 3грн.75коп. - з кожного.
Стягнути з ОСОБА_1 . та ОСОБА_2. витрати, пов'язані з ІТЗ в сумі 03грн.75коп. з кожного - в дохід Ленінського районного суду м.Севастополя.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути поданий до Ленінського районного суду міста Севастополя протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.