Справа №  1-371/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16.03.2011   р.  м.  Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Дмитрук  Н. Ю.

 при секретарях Дмитрієвій Т.Б., Мельниченко Т.С.,

 з участю прокурора  Куц О.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві  справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  с. Будичани Чуднівського району Житомирської області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, не працює, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

          Підсудний ОСОБА_1, 08.11.2010 приблизно о 23.11 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, чим порушив вимоги п.2.9.а) Правил дорожнього руху України, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21150»д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись в темну пору доби, по житловій зоні з сухим асфальтобетонним покриттям зі сторони навчальних корпусів Національного університету ім. Т.Шевченка в напрямку вул. Ломоносова, будучи неуважним, та неправильно зреагувавши на зміну дорожньої обстановки, чим порушив п. 2.3.б) Правил дорожнього руху України, невірно вибрав безпечний інтервал та швидкість руху автомобіля чим порушив п. 12.2 та 13.1 Правил дорожнього руху України, неподалік будинку АДРЕСА_3 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який рухався по житловій зоні вздовж тротуару по напрямку руху автомобіля «ВАЗ-21150», після чого ОСОБА_1 на автомобілі «ВАЗ-21150»з місця вчинення ДТП зник, чим порушив вимоги п.2.10 Правил дорожнього руху України.

          В наслідок ДТП пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, у вигляді травми лівої гомілки: рвано-забійна рана передньо-внутрішньої поверхні гомілки на межі нижньої та середньої третини (слідом загоєння якої є рубець); уламкові переломи нижньої третини діафізів гомілкових кісток зі зміщенням уламків –відкритий перелом лівої гомілки, які згідно висновку експерта №2023/е від 14.01.2011 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.

          Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 1.5, 2.3б), 2.9.а), 2.10., 12.2, 13.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками, згідно яких:

1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

2.3.б) Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;  

2.9.а) Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

2.10. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов’язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швикість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

13.1. Водій в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

          Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, свою вину у вчиненому  визнав повністю, зазначив, що 08.11.2010 року він знаходився в кафе, яке розташоване по вул. Ломоносова в м. Києві, де відпочивав разом зі своїми друзями. Свій власний автомобіль «ВАЗ-21150»д.н.з. НОМЕР_1 він залишив на стоянці для автомобілів біля навчального корпусу КНУ ім. Т.Шевченка по пр-ту Глушкова, 2 в м. Києві. Під час відпочинку з друзями він випив близько 50 грам горілки, інших спиртних речовин, наркотичних засобів не вживав, бо знав що прийдеться сідати за кермо. Близько 23.00 години він вирішив поїхати на своєму автомобілі за цигарками. Коли рухався по під’їзній дорозі зі сторони навчального корпусу КНУ ім. Т.Шевченка в напрямку будинку АДРЕСА_3 зі швидкістю приблизно 30 км/год. відчув незначний удар, але зрозумів, що це був удар від камінця чи від вибоїни, тому продовжив свій рух не зупиняючись. Після цього він під’їхав до кіоску з метою придбати цигарки. Придбавши, він знову сів за кермо автомобіля та поїхав на стоянку з метою припаркувати автомобіль. Знаходячись на стоянці для автомобілів, до нього підійшли працівники міліції, які повідомили, що він скоїв наїзд на пішохода, в наслідок чого пішохід отримав тілесні ушкодження. До моменту ДТП дзеркала заднього виду автомобіля були в справному стані. Після ДТП він побачив, що праве дзеркало заднього виду мого автомобіля було розбито, тобто мало тріщини. В наслідок чого було пошкоджено дзеркало він пояснити не може, оскільки прямого удару з пішоходом він не бачив.

          Цивільний позов визнає частково, а саме в частині матеріального збитку визнає повністю, а моральну шкоду в розмірі 10 тисяч гривень.

        Не дивлячись на повне визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1, його вина у вчиненому злочині підтверджується наступними доказами, зібраними в ході досудового слідства та дослідженими і пере провіреними в ході судового слідства.

Так, показами потерпілого ОСОБА_2, який в судовому засіданні показав, що 08.11.2010 року приблизно о 23.10 годині він разом зі своїми товаришами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повертались до гуртожитку по АДРЕСА_4. Рухались вони по тротуару зі сторони навчальних корпусів КНУ ім. Т.Шевченка в напрямку вул. Ломоносова. Ідучи останнім, з метою обійти електроопору, він вийшов на проїзну частину та в цей час позаду себе почув різкий гул мотора автомобіля та відчув удар в ліву ногу. В наслідок удару він перелетів через капот автомобіля, вдарився об дзеркало заднього виду та впав на асфальт. Після удару автомобіль не зупиняючись поїхав в сторону вул. Ломоносова. В свою чергу ОСОБА_4 побіг за автомобілем та записав його номерні знаки. Заявлений, цивільний позов підтримав в повному обсязі, просить стягнути з підсудного 18 787 гривень матеріальної шкоди, що підтверджується наданими квитанціями та 80 000 гривень моральної шкоди, посилаючись на те, що у зв’язку з отриманою травмою змінився ритм його життя, важко займатися спортом, виникають труднощі пересування. Всі ці страждання привели до погіршення мого стану здоров’я, маючи при всьому цьому діагноз пороку серця.

          Представник цивільного відповідача в судовому засіданні пояснив, що фактичні обставини ДТП не оспорюються та визнаються, цивільний позов в частині матеріальної шкоди визнає в повному обсязі, а в частині моральної шкоди частково, з огляду на необґрунтованість та  надмірність зазначеної суми.   

          Крім того, винуватість підсудного ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами.

          Показами свідка ОСОБА_3, який в ході досудового слідства показав, що 08.11.2010 близько 23.10 години він разом зі своїми товаришами ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повертались з Національного виставкового центру до свого місця проживання до гуртожитку №6 НУБіП, який розташований за адресою АДРЕСА_4. При цьому вони рухались по тротуару, який прилягає до проїзної частини під’їзної дороги до навчальних корпусів Національного університету ім. Т.Шевченка, зі сторони пр-ту Глушкова в напрямку вул. Ломоносова. Останнім по тротуару ішов ОСОБА_2 По ходу їхнього руху на тротуарі знаходилась електроопора міського освітлення, яку необхідно було обходити, при цьому необхідно було вийти на проїзну частину. При цьому позаду себе він чув звуки автомобіля, який розвертався та було чути писки резини. В той момент коли він обійшов електроопору та знову вийшов на тротуар, то почув звук автомобіля, що наближався, повернув голову та побачив, що вище вказаний автомобіль на великій швидкості здійснює наїзд на ОСОБА_2, який вийшов на проїзну частину обходячи електроопору. В наслідок контакту з автомобілем ОСОБА_2 перелетів через капот та впав на асфальт. Автомобіль не зупиняючись поїхав в напрямку вул. Ломоносова. При цьому він запам’ятав марку автомобіля, це був автомобіль срібного кольору марки ВАЗ-2115, номерні знаки він не запам’ятав. З матою встановити автомобіль ОСОБА_4 почав його наздоганяти. Водій даного автомобіля намагався втекти з місця ДТП. Він в свою чергу разом з ОСОБА_5 почали надавати першу медичну допомогу ОСОБА_2 При цьому він побачив, що в наслідок ДТП ОСОБА_2 отримав перелом лівої ноги. Вони почали викликати працівників міліції та карету швидкої медичної допомоги. Через деякий час до них повернувся ОСОБА_4 разом з наглядно знайомим на ім’я ОСОБА_6, та при цьому повідомив, що він разом з ОСОБА_6 на автомобілі наздогнали автомобіль марки  ВАЗ-2115 з номерними знаками НОМЕР_1, водій якого знаходився в стані алкогольного сп’яніння. Через деякий час вище вказаний автомобіль знову проїхав повз нас в сторону навчальних корпусів Національного університету ім. Т.Шевченка. Тому з метою затримати автомобіль вони зачинили ворота, які знаходились біля місця ДТП. Через деякий час на місце ДТП прибула карета швидкої медичної допомоги, яка госпіталізувала ОСОБА_2 до лікувального закладу. Після цього на місце ДТП прибули працівники міліції які затримали п’яного водія. Останній був в стані алкогольного сп’яніння, оскільки хитався на ногах та поводив себе неадекватно (а.с. 97-99).

          Аналогічними показаннями свідка ОСОБА_5 (а.с. 103-105).

Показами свідка ОСОБА_4, який в ході досудового слідства показав, що 08.11.2010 близько 23.10 години він разом зі своїми товаришами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повертались з Національного виставкового центру до свого місця проживання до гуртожитку №6 НУБіП, який розташований за адресою АДРЕСА_4. При цьому вони рухались по тротуару, який прилягає до проїзної частини під’їзної дороги до навчальних корпусів Національного університету ім. Т.Шевченка, зі сторони пр-ту Глушкова в напрямку вул. Ломоносова. Першим по тротуару ішов він, за ним ішов ОСОБА_3, далі ішов ОСОБА_5, а за ним, тобто останнім, ішов ОСОБА_2 По ходу їхнього руху на тротуарі знаходилась електроопора міського освітлення, яку необхідно було обходити та при цьому необхідно було вийти на проїзну частину. При цьому позаду себе він чув звуки автомобіля, який розвертався та було чути писки резини. В той момент коли він обійшов електроопору та знову вийшов на тротуар, то почув звук автомобіля, що наближався, повернув голову та побачив, що вище вказаний автомобіль на великій швидкості здійснює наїзд на ОСОБА_2, який вийшов на проїзну частину з метою обійти електроопору. В наслідок контакту з автомобілем ОСОБА_2 перелетів через капот та впав на асфальт. Автомобіль не зупиняючись поїхав в напрямку вул. Ломоносова. З метою запам’ятати номерні знаки автомобіля він почав його наздоганяти та запам’ятав цифри номерного знаку, а саме 8189. По дорозі він зустрів наглядно знайомого ОСОБА_6, якому розповів про автопригоду. Останній запропонував на його автомобілі наздогнати автомобіль, який здійснив наїзд на ОСОБА_2, що вони і зробили. При цьому вони наздогнали автомобіль срібного кольору марки ВАЗ-2115, номерні знаки якого НОМЕР_1. Даний автомобіль зупинився біля кіосків при виїзді на вул. Ломоносова, водій автомобіля був в п’яному стані оскільки він невпевнено стояв на ногах. Номерні знаки автомобіля він записав на долоні. Після цього вони повернулись на місце ДТП. Через деякий час вище вказаний автомобіль знову проїхав повз нас в сторону навчальних корпусів Національного університету ім. Т.Шевченка. Тому з метою затримати автомобіль вони зачинили ворота, які знаходились біля місця ДТП. Через деякий час на місце ДТП прибула карета швидкої медичної допомоги, яка госпіталізувала ОСОБА_2 до лікувального закладу. Після цього на місце ДТП прибули працівники міліції які затримали п’яного водія (а.с. 106-108).

          Показами свідка ОСОБА_6, який в ході досудового слідства показав, що 08.11.2010 близько 23.00 години він на власному автомобілі приїхав до гуртожитку АДРЕСА_3. Вийшовши з автомобіля він став розмовляти по мобільному телефону зі своєю дівчиною. В цей час він побачив як зі сторони Географічного факультету КНУ ім. Т.Шевченка в його сторону їхав автомобіль та при цьому почув удар. Коли автомобіль порівнявся з ним та поїхав в сторону вул. Ломоносова він побачив, що це був автомобіль марки ВАЗ-2115 срібного кольору. Через декілька секунд він побачив, що в його сторону з місця де він почув удар, біжить молодий чоловік. Він запитав у хлопця що трапилось, на що останній повідомив, що автомобіль якого він щойно бачив, здійснив наїзд на його товариша та втік з місця ДТП. Він запропонував хлопцю сісти до його автомобіля та наздогнати автомобіль марки ВАЗ-2115. Коли вони наздогнали даний автомобіль, то автомобіль зупинився біля торгівельних кіосків при виїзді на вул. Ломоносова. При цьому він запропонував своєму напарнику записати номерні знакиавтомобіля, а сам зателефонував до ОВС та повідомив про дану подію. Після цього він та ОСОБА_4 знову сіли до автомобіля та повернулись на місце ДТП. При цьому він побачив, що хлопець, на якого було здійснено наїзд, лежав на асфальті та у нього була переломана нога. Через декілька хвилин автомобіль марки ВАЗ-2115 знову поїхав до географічного факультету КНУ ім. Т.Шевченка. з метою затримати автомобіль вони зачинили ворота, якими була обладнана під’їзна дорога. Через деякий час на місце ДТП приїхала швидка медична допомога, а згодом приїхали працівники ДАІ. Працівникам ДАІ він повідомив, що автомобіль ВАЗ-2115, який здійснив наїзд на пішохода, щойно поїхав до географічного факультету. Після цього він разом з працівниками поїхали та він вказав на автомобіль, який здійснив наїзд на пішохода. Як вияснили працівники ДАІ, що за кермом автомобіля знаходився громадянин ОСОБА_1, який перебував в нетверезому стані, який поводив себе неадекватно, стояв на ногах невпевнено та похитувався. При огляді автомобіля він побачив, що в автомобіля ВАЗ-2115 було пошкоджене праве дзеркало заднього виду (а.с. 112-113).

          Додатково вина підсудного у вчиненні злочину підтверджується первинно зібраними матеріалами дорожньо-транспортної пригоди ( а.с. 10-41).

          Висновком судово-медичної експертизи №2023/е від 14.01.2011, згідно якого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, у вигляді травми лівої гомілки: рвано-забійна рана передньо-внутрішньої поверхні гомілки на межі нижньої та середньої третини (слідом загоєння якої є рубець); уламкові переломи нижньої третини діафізів гомілкових кісток зі зміщенням уламків –відкритий перелом лівої гомілки. Описане ушкодження відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).

          Вищевказане тілесне ушкодження утворилося від дії тупого предмету, можливо внаслідок автомобільної травми - зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом, який у момент первинного контакту з автомобілем перебував у вертикальному або наближеному до нього положенні та був повернутий задньою поверхнею тіла до автомобіля, у строк, зазначений у описовій частині постанови, тобто, 08.11.2010. В момент первинного контакту ОСОБА_7 був у русі (шаговому). Первинний контакт автомобіля відбувся у момент, коли потерпілий був у положенні, з упором на праву ногу.

          Таким чином, між описаним тілесним ушкодженням та дорожньо- транспортною пригодою, що сталася 08.11.2010, вбачається прямий причинно- наслідковий зв'язок (а.с.49-52)

          Протоколом відтворенням обстановки і обставин події від 09.12.2010 за участю свідка ОСОБА_3, в ході якого останній показав та відтворив обставини ДТП, що мали місце 08.11.2010 близько 23.10 години неподалік будинку АДРЕСА_3 та план-схемою до нього (а.с. 100-102).

Проотоколом відтворенням обстановки і обставин події від 09.12.2010 за участю свідка ОСОБА_4, в ході якого останній показав та відтворив обставини ДТП, що мали місце 08.11.2010 близько 23.10 години неподалік будинку АДРЕСА_3 та план-схемою до нього (а.с. 109-111).

          Протоколу оглядом речового доказу, а саме автомобіля марки ВАЗ-21150 д.н.з. НОМЕР_1, та фото таблицею до нього (а.с. 87-91).

          Речовими доказами, а саме: автомобіль марки ВАЗ-21150 д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 92).

          Відповіддю з КП «Київавтодор», що на дворових територіях житлових будинків, в тому числі і будинку АДРЕСА_3 роботи по нанесенню дорожньої розмітки не виконуються (а.с. 136).

          Відповіддю з КП «Київдорсервіс», що місце дорожньо-транспортної пригоди відноситься до внутрішньо-квартальних проїздів (а.с. 139).

На підставі викладеного суд надходить до висновку про те, що дії підсудного за ст. 286 ч. 2 КК України кваліфіковано правильно, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

          При обранні міри покарання підсудному суд враховує наступні обставини справи: ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину; особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, є інвалідом 3 групи з дитинства, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

           Обставиною, що пом’якшує покарання винного у відповідності зі ст.  66  КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому, негативне ставлення до вчиненого.

Обставин, що обтяжують покарання винного згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

          На підставі викладеного, враховуючи також те, що даний злочин вчинений з необережності, суд надходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства,  а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 286 ч. 2  КК України у вигляді позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами, та із застосуванням правил ст. 75 КК України –звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

На погляд суду, саме таке покарання, тобто не пов’язане з реальним позбавленням волі, буде сприяти виправленню підсудного та забезпечить поновлення порушених прав потерпілого в частині відшкодування йому заподіяної злочином шкоди, враховуючи, що підсудний зможе працювати.   

          Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 пред’явлений ним до підсудного про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно в розмірі 18 787 грн. та 80 000 грн. підлягає задоволенню частково.

Так, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 18 787 гривень, з огляду на їх визнання відповідачем та котра знайшла ствердження в матеріалах справи.

          Моральну шкоду з врахуванням того, що потерпілий перетерпів вимушених змін в своїх життєвих стосунках, а саме –будучи молодою людиною, зазнав тяжких тілесних ушкоджень, вимушений звертатись до сторонньої допомоги, суд вважає необхідним задовольнити  частково   на суму 20 000 гривень, виходячи із характеру завдання такої шкоди, а саме внаслідок вчинення  злочину  з  необережності, а також  майнового стану відповідача, в іншій частині позову слід відмовити за його безпідставністю.

Долю речового доказу слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,-

ЗАСУДИВ:

          ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання  –5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

          Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

          Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов’язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Цивільний позов ОСОБА_2 –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 18787 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень та моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

               В іншій частині позову –відмовити.

          Речовий доказ по справі –автомобіль марки «ВАЗ-21150» д.н.з. НОМЕР_2, переданий на зберігання власнику - повернути власнику, - за належністю.

          Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін -  підписку про невиїзд.

          Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд  м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення

Суддя   Н. Ю. Дмитрук