2-1454/11

Р  І  Ш  Е  Н Н  Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03.03.2011р . Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого –судді  Шумко  А.В.

           при секретарі –Помаз І.А., Бакал С.В., Тасенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування»–про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

позивач 01.12.2010р. пред’явив в суді позов до Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування»(далі –ВАТ «КОММАШ») –про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди. Зазначав, що з 1974 року по 05.10.2010р. працював у відповідача на посаді слюсаря механоскладальних робіт. З 2009р., в порушення вимог трудового законодавства, керівництвом заводу постійно відбувалася затримка в виплаті заробітної плати. Востаннє заробітну плату отримав за червень 2010р. У зв’язку із невиплатами заробітної плати у вересні 2010р. він прийняв рішення про звільнення з роботи за власним бажанням. При звільненні з підприємства йому було виплачено заробітну плату за липень, серпень, вересень та п»ять робочих днів жовтня 2010 року, не було видано довідку по заборгованості заробітної плати. При зверненні до бухгалтерії щодо виплати заробітної плати йому було повідомлено, що протягом двох тижнів йому зателефонують і проведуть розрахунок, проте кошти так і не виплатили. У зв»язку з порушенням відповідачем його трудових прав він зазнав моральних страждань, він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Через відсутність грошей виникли сварки в сім»ї, він змушений був позичати кошти в сусідів та знайомих. Просив: стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за липень, серпень, вересень та по 05 жовтня 2010 року включно; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку; у відшкодування моральної шкоди –1500 грн.

          В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги. Пояснив, що після проведення попереднього засідання в даній справі 24.12.2010 р. йому було виплачено заробітну плату за період з липня по 05 жовтня 2010 року, в розмірі 3270,00 грн. Разом з тим згідно наданого представником відповідача наказу №435 від 25.12.2009р., з 01.01.2010р. всім працівникам заводу було встановлено мінімальну заробітну плату. При розрахунку йому було нараховані суми менші за мінімальну заробітну плату. Таким чином він недоотримав кошти в розмірі 418, 16 грн. Просив: стягнути з відповідача недоотриману заробітну плату за серпень, вересень 2010р. недоотриману заробітну плату в розмірі 418,66 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.10.2010р. по 03.03.2011р. в розмірі 4 440, 00 грн; у відшкодування моральної шкоди –1500 грн.

          Представник відповідача при попередньому розгляді справи позовні вимоги визнала в повному обсязі. При судовому розгляді справи проти позову заперечила. Пояснила, що наказом №435 від 25.12.2009р. всім працівникам заводу з 01.01.2010р. було встановлено мінімальну заробітну плату згідно чинного законодавства. 24.12.2010р. позивачу було виплачено заборгованість по заробітній платі.          

          Суд, вислухавши  пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач працював у ВАТ «КОММАШ»слюсарем механоскладальних робіт, був звільнений з роботи з 05.10.2010р. за власним бажанням, за ст.38 КЗпП (наказ № 137 від 05.10.2010р.).

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні  у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

          Відповідно до ст.116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться вдень звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При звільненні відповідач не сплатив позивачу заборговану заробітну плату за період з липня 2010р. по день звільнення.

Наказом №435 від 25.12.2009р. було встановлено з 01.01.2010р. всім працівникам заводу за винятком працівників служби охорони мінімальну заробітну плату згідно чинного законодавства до поліпшення фінансового стану підприємства та стабільності в отриманні замовлень на продукцію заводу.

Представник позивача в судовому засіданні не оспорював правомірності встановлення позивачу заробітної плати в розмірі визначеного законодавством мінімального розміру.

Розмір мінімальної заробітної плати за період з червня 2010р. становив (Закон України від 20.10.2009р. №1646-VІ; Закон України від 27.04.2010р. №2154-VІ):

        Період дії Законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної платні, грн.

             місячний погодинний

01.04.2010 –30.06.2010                   884       5,29

01.07.2010 –30.09.2010                   888       5,32

01.10.2010 –30.11.2010                   907       5,43

01.12.2010 –31.12.2010                   922       5,52

Згідно довідки ВАТ «КОММАШ»від 26.01.2011р., від 02.03.2011р., позивачу була нарахована заробітна плата: за липень 2010р. в розмірі 888,89 грн;  за серпень 2010р. –590,42 грн; за вересень 2010р. –766,92 грн, за жовтень 2010р. –159,25 грн.

Згідно видаткових касових ордерів (а.с.28-29), позивачу виплачено 22.12.2010р. заробітну плату: за липень в розмірі 795,00 грн, за серпень –553,00 грн, за вересень –698,00 грн, за жовтень –131,00 грн, що відповідає розмірам сум, належних позивачу до сплати, зазначеним в довідці від 26.01.2011р. (а.с.20).

Зважаючи на те, що згідно в зазначеної довідки від 26.01.2011р., за період з липня по час звільнення позивачу нараховувалась заробітна плата у меншому розмірі, ніж визначено наказом №435 від 25.12.2009р. про встановлення заробітної плати, суд вважає обґрунтованим вимоги про стягнення недоотриманої заробітної плати за серпень 2010р. та вересень 2010р. в розмірі 418,66 грн, що складається з різниці між встановленим законодавством розміром мінімальної заробітної плати за відповідний період та нарахованою позивачу згідно довідок ВАТ «КОММАШ»від 26.01.2011р., від 02.03.2011р., заробітною платою за той же період.

Згідно ст.117 КЗпПУ, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в стати 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організацій повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки станом на час розгляду справи судом відповідачем не виплачено в повному обсязі кошти, належні позивачеві при звільненні, то вимоги про стягнення на підставі ст.117 КЗпПУ середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.10.2010р. по 03.03.2011р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з відповідача підлягає стягненню 4 354,88 грн, виходячі з розрахунку:

888,00 грн (середньомісячна заробітна плата за два останні місяці роботи) х 5 місяців –5,32 грн х 16 год. = 4354,88 грн

Відповідно до ст.237-1 КЗпПУ, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  

Суд вважає, що внаслідок невиплати позивачу заробітної плати з порушенням вимог ст.115 КЗпПУ та невиплати відповідачем належних позивачеві коштів при звільненні  відповідно ст.116 КЗпП України, позивач зазнав моральної шкоди, що полягала у моральних стражданнях, пов»язаних із докладанням додаткових зусиль для організації свого життя через невиплату належних йому коштів. Разом з тим, представником позивача в судовому засіданні не обгрунтовано визначений у позові розмір відшкодування моральної шкоди, тому в зазначеній частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, при цьому суд бере до уваги, що позивачем під час судового провадження справи частково виплачено позивачу належні йому при звільненні кошти, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 500,00 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем судовий збір в сумі 17,00 грн та витрати на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,00 грн, а також на користь держави –судовий збір в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 103,00 грн.

На підставі наведеного, ст.ст. 115–117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування»–про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди –задовольнити частково.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування»на користь ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату в розмірі 418 (чотириста вісімнадцять) грн. 66 коп; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4 354(чотири тисячі триста п»ятдесят чотири) грн. 88 коп, та у відшкодування моральної шкоди –500 (п»ятьсот) грн, а всього – 5 273 (п»ять тисяч двісті сімдесят три) грн. 54 коп.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування»на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 17 (сімнадцять) грн 00 коп та витрати на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) грн. 00 коп, а встого судових витрат –54 (п»ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування»на користь держави судовий збір в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 103 (сто три) грн. 00 коп, а всього судових витрат –145 (сто сорок п»ять) грн. 50 коп.

          Допустити негайне виконання рішення в частині присудження заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя :