Справа  №  2-402/2007р. Категорія  39

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

06 квітня 2007 року Ленінський районний суд міста Севастополя в

складі:              головуючого судді - Лядової Т.Р.,

при секретарі - Хіштілової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, просить поновити його на роботі у Севастопольської філії ВАТ «Укртелеком» на посаді начальника другого відділу з 21.01.2005р., стягнувши з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Вимоги позивача мотивовані тим, що наказом №23 від 21.01.2005р. він був звільнений по п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню. Підставою для звільнення послужили висновки планової атестаційної комісії від 21.11.2004р., з якими позивач не згоден по наступних підставах.

Згідно розпорядження Президента України № 58\98 від 13.03.1998р. та Директиви ВАТ «Укртелеком» № 193 від 23.04.1998р. на посаду начальника другого відділу призначаються, як правило, старші офіцери збройних сил в запасі, що мають досвід штабної або командної роботи і що мають вищу військову або вищу освіту.

На момент призначення позивача на посаду начальника другого відділу, він знаходився в запасі, капітан 1 рангу, закінчив Вище військово-морське училище, військово-дипломатичну академію, Українську школу міжнародного бізнесу, Вищі спеціальні офіцерські курси за фахом «радіозв'язок», курси по підвищенню кваліфікації за фахом «Мобпідготовка». За весь час роботи на підприємстві не мав зауважень. За наслідками роботи другого відділу, керівництво підприємства, у тому числі і співробітники другого відділу, неодноразово заохочувалися. На думку позивача, підставою для його звільнення послужило упереджене відношення до нього нового директора Севастопольської філії ВАТ «Укртелеком», який у вересні 2004р., не пред'являючи конкретних претензій, запропонував позивачу звільнитися з підприємства за власним бажанням.

Після незаконного звільнення позивач переніс нервовий стрес, внаслідок чого одержав обширний інфаркт. На лікування позивачем витрачене 10000грн., вказану суму позивач також просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому причинна моральна шкода, яка виразилася в моральних стражданнях і переживаннях, перенесених їм в результаті приниження, маючи запис у трудовій книжки про звільнення по підставах п.2 ст.40 КЗпП України, позивач позбавлений можливості працевлаштуваться, що заподіює йому додаткові моральні страждання, порушує звичний устрій життя. У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 50000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

2

Представник відповідача пред'явлений позов не визнала, пояснила суду, що підставою для звільнення позивача послужило рішення атестаційної комісії  від 22.11.2004р., яка проводилася в строгій відповідності з чинним законодавством. При проведенні атестації, комісією взяті до уваги не тільки професійно-кваліфікаційний рівень керівника, але і ефективність застосування знань у конкретних організаційних і виробничо-технічних умовах, ділові якості позивача, організація роботи по раціональному використуванню всіх видів ресурсів, у тому числі і трудових, наявність свідомого, творчого відношення до виробничого процесу, продуктивність праці при використовуванні робочого часу. Представник відповідача наполягає на тому, що висновки атестаційної комісії відповідали фактичним обставинам і вимогам закону, у зв'язку з чим, підстав для поновлення позивача на роботі не має.

Суд, вислухав пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом директора Севастопольської філії ВАТ «Укртелеком» № 23 від 21.01.2005р. ОСОБА_1. звільнений з посади начальника другого відділу по п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленої невідповідності працівника займаній посаді, внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню даної, роботи (арк.с.7).

Підставою для звільнення послужило рішення атестаційної комісії про невідповідність позивача  займаній посаді.

З матеріалів справи вбачається, що наказом директора Севастопольської філії ВАТ «Укртелеком» № 427 від 20.09.2004р. визначені строки проведення атестації працівників керівничого складу, утворена атестаційна комісія (арк.с.49-51). Позивач також підлягав атестації у 4 кварталі 2004р. (арк.с.52). Наказом № 485 від 27.10.2004р. позивачу визначена конкретна дата атестації - 22.11.2004р. (арк.с.58).

Основним нормативним актом, що встановлює порядок проведення атестації, до теперішнього часу продовжує залишатися постанова Ради Міністрів СРСР «Про введення атестації керівних, інженерно-технічних працівників і інших фахівців підприємств і організацій промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту і зв'язку» від 26.07.1973р. № 531. Порядок проведення атестації відповідно до названої постанови визначається Положенням про порядок проведення атестації керівних, інженерно-технічних працівників і інших фахівців підприємств і організацій промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту і зв'язку, затвердженою ухвалою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з науки і техніки і Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної платні від 05.10.1973р. № 470X267 (далі Положення).

Згідно п.7 Положення, оцінка атестуємого працівника проводиться з урахуванням особистого внеску у виробничу діяльність підприємства, у виконання заходів щодо впровадження нової техніки та технологій, вдосконалення організації праці і виробництва, дисципліни праці, кваліфікації працівника, якості виконання трудових обов'язків.

При розгляді даної справи судом встановлено, що робота на посаді начальника другого відділу Севастопольської філії ВАТ «Укртелеком» пов'язана з допуском до державної таємниці. Дана вимога відображена в п.8 Положення про другій відділ (арк.с.24). Судом безперечно встановлено, що у позивача була друга форма допуску до державної таємниці.

З протоколу засідання атестаційної комісії вбачається, що перші чотири питання, задані позивачу начальником першого відділу ОСОБА_2., торкалися понять про державну таємницю, а також знань позивача Закону України «Про державну таємницю» (арк.с.60). З протоколу вбачається, що позивач не відповів на жодне питання, що стосується положень про державну таємницю.

Допитана як свідок ОСОБА_2. пояснила суду, що у позивача відсутні елементарні пізнання, що стосуються положень про державну таємницю. Відсутність у позивача кваліфікації щодо роботи з секретними документами привела до того, що у листопаді 2004р. відбулося несанкціоноване розмноження секретного документа мобілізаційного плану, підготовленого у серпні 2004р., про що вона висловила директору філіалу у своїй доповідній.

3

Згідно Положення атестаційна комісія на засіданні заслуховує повідомлення атестуємого працівника про його роботу.

З протоколу засідання комісії вбачається, що директором Севастопольської філії ВАТ «Укртелеком» ОСОБА_3. позивачу були поставлені питання, відносно роботи другого відділу і позивача, як його керівника. ОСОБА_1. не зміг пояснити, що зроблено особисто ним для виконання покладених на відділ задач, а його відповіді на поставлені питання свідчили про те, що він не знає основоположних вимог нормативних актів, якими відділ керується у своїй діяльності, не володіє інформацією про виконану відділом роботу.

Свідки ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6. пояснили суду, що входили до складу атестаційної комісії. Свідки підтвердили суду, що позивач не зміг дати мотивованої і повної відповіді ні на жодне питання членів комісії, що стосується його безпосередньої роботи, у зв'язку з чим, члени комісії дійшли одноголосного рішення атестувати ОСОБА_1. як не відповідного займаній посаді. При ухваленні даного рішення члени комісії дали всесторонню оцінку професійного рівня і кваліфікації, ділових якостей і виконання ОСОБА_1. своїх посадових обов'язків.

З пояснень позивача у судовому засіданні вбачається, що в жовтні 2003р. він закінчив з відміткою «відмінно» курси по підвищенню кваліфікації за фахом «мобілізаційна підготовка» при Київському національному економічному університеті.

Разом з тим, з свідчень свідка ОСОБА_2. у судовому засіданні вбачається, що оскільки інформація, яка надавалася слухачам на курсах, була державною таємницею, робочий зошит з конспектами лекцій на руки слухачам не видавався. Після прибуття в м.Севастополь ОСОБА_1. зобов'язаний був повідомити перший відділ про необхідність напряму запиту на отримання робочого зошита для розробки мобілізаційного плану на 2004р. Вказаний зошит поступив до Севастопольської філії лише 19.12.2003р. у зв'язку з тим, що позивач не знав конкретно, де і на яких курсах він навчався і з цієї причини надавав в перший відділ недостовірну інформацію про місце знаходження робочого зошита. Пояснення свідка ОСОБА_2. позивачем у судовому засіданні оспорені не були, підтверджуються матеріалами справи (арк.с.238-240) .

Службовою запискою на ім'я директора філіалу позивач 15.11.2004р. підтвердив, що всі організаційно-технічні заходи для блокування каналів просочування інформації під час роботи на ПЕВМ виконані, в той же час, з доповідної начальника першого відділу від 16.11.2004р. вбачається, що експертну оцінку встановленої комплексної системи захисту інформації СБУ не проводила, у зв'язку з чим, не допускається обробка секретної інформації на ПЕВМ другого відділу (арк.с.245,246) .

Доводи позивача про те, що про його належну кваліфікацію свідчать численні заохочення за наслідками роботи відділу по лінії цивільної оборони і мобілізаційної підготовки як керівництво підприємства, так і співробітників відділу, судом до уваги не беруться, оскільки факт участі позивача в ухваленні рішень, що стосуються спеціалізованої Служби сповіщення і зв'язку Цивільної оборони міста і підтримки в робочому стані міської системи сповіщення, спростовується матеріалами справи (арк.с.261), свідченнями вищевказаних свідків, а також свідка ОСОБА_7., які пояснили суду, що фактично обов'язки, покладені на позивача, виконувалися співробітником другого відділу ОСОБА_8.

Оскільки ОСОБА_1. займав керівну посаду, при проведенні атестації комісією були взяті до уваги не тільки його рівень спеціальної підготовки, необхідний для виконання покладених на нього обов'язків, але і ефективність практичного застосування знань при керівництві відділом, його особистий внесок у виконання планів роботи підприємства, ділові та моральні якості атестуємого.

З пояснень представника відповідача у судовому засіданні вбачається, що атестаційною комісією були взяті до уваги представлені матеріали з питання виконання задач, покладених на відділ, думка працівників відділу, оцінка роботи начальника другого відділу керівниками інших структурних підрозділів.

4

Атестаційною комісією встановлено, що позивач використовував робочий час непродуктивно, роботу відділу, як його керівник, не аналізував, ніяких  заходів по поліпшенню якості і ефективності праці, впровадженню нової техніки і технологій не приймав, в роботі підрозділу не брав участь.

Моральні і ділові якості позивача, на думку представника відповідача, також не відповідають посаді керівника відділу, оскільки в травні 1999р. ОСОБА_1. був притягнутий до кримінальної відповідальності у зв'язку із здійсненням розкрадання по місцю роботи.

Дослідивши наявні докази, в їх сукупності, слід визнати, що доводи представника відповідача про відсутність у позивача достатньої кваліфікації в питаннях, що стосуються державної таємниці, а також як керівника відділу, знайшли своє безперечне підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку з чим, у відповідача, на думку суду, були підстави для звільнення позивача по п.2 ст.40 КЗпП України за наслідками атестації.

Матеріалами справи об'єктивно підтверджується, що позивачу було запропоновано перейти на одну з трьох посад, відповідних його освіті та кваліфікації, проте позивач від запропонованих посад відмовився (арк.с.63-65) .

05.01.2005р. директор СФ ВАТ „Укртелеком" звернувся з клопотанням в профком про дачу згоди на звільнення позивача по п.2 ст.4 0 КЗпП України (арк.с.66).

На засіданні профспілкового комітету 19.01.2005р. був присутній позивач. Свідок ОСОБА_4. пояснила суду, що ОСОБА_1. дав свою згоду на звільнення його по підставах п.2 ст.40 КЗпП України, яких-небудь пояснень по суті рішення атестаційної комісії профспілковому комітету не давав. Враховуючи позицію позивача, профспілковий комітет дав згоду на його звільнення (арк.с.67). Дано згоду на звільнення позивача та Департаментом забезпечення життєдіяльності ВАТ „Укртелеком" (арк.с,69).

Таким чином, вимоги трудового законодавства при звільненні позивача по п.2 ст.40 КЗпП України відповідачем дотримані, підстав для поновлення позивача на роботі судом не вбачається, у зв'язку з чим, суд вважає можливим відмовити позивачу в задоволенні вимог про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди.

На підставі ст.ст. 40 п.2, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10,11,60,88,179,212,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_1. витрати, пов'язані з ІТО, в сумі 07грн.50коп. - в дохід Ленінського районного суду м.Севастополя.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі в Ленінський районний суд міста Севастополя апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана до Ленінського районного суду міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.