Справа № 22а-10103/06 Головуючий
Категорія- 21(3) у 1 інстанції - Прасолов В. М.
Доповідач - Братіщева Л.А.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006р. липня „04" дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: - судді Неклеси В.І.
суддів: - Братіщевої Л.А., Соколан П.О.
при секретарі - Кобзєвій К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на постанову Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 24 березня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділу соціального захисту населення Саксаганського райвиконкому та до Українського національного фонду „Взаєморозуміння та примирення при КМУ" про стягнення компенсації жертві нацийських переслідувань,
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
позивач ОСОБА_1, та її представник ОСОБА_2; представник відділу праці та соціального захисту населення виконавчого Комітету Саксаганської районної ради,- Колісник Олена Василівна,
Встановила:
Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу 24.03.2006 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу соціального захисту населення Саксаганського райвиконкому м.Кривого Рогу, та до Українського національного фонду „Взаєморозуміння і примирення" при Кабінеті Міністрів України (далі Фонд) про стягнення компенсації жертві нацийських переслідувань.
В апеляційній скарзі позивачка просить постанову суду скасувати й прийнять нову Постанову якою задовольнити її вимоги.
Перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з постановленням нової постанови з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 6.06.2005р. ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на відділ соціального захисту населення Саксаганського райвиконкому м.Кривого Рогу про відмову у відшкодуванні матеріальної шкоди жертві нацийських переслідувань.
У листопаді 2005 року вона уточнила свої вимоги і згідно адміністративного позову просить стягнути з Українського Національного Фонду „Взаєморозуміння та примирення при КМУ" (далі Фонд) на її, як вдови жертви нацийських переслідувань суму компенсації перерахованих державою Німеччина на їм"я в"язня НОМЕР_1, на підставі того, що її чоловік, ОСОБА_3, будучи неповнолітнім в період Великої Вітчізняної війни перебував у таборі на примусових роботах в мЛейпциг у Німеччині, як в"язень під номером НОМЕР_1, поки не був звільнений у травні 1945 року.
Частину компенсації за своє знаходження у Німеччині її чоловік одержав як в"язень під номером НОМЕР_1, а другу частину він не встиг одержати, тому що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а їй, як правонаступниці Фонд відмовляє в одержанні компенсації по незрозумілим їй причинам.
На підставі вищевказаних обставин, та матеріалів справи, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, про те, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Цей висновок суду підтверджується параграфом 13 Закону ФРН „Про створення Фонду „Пам"ять, відповідальність і майбутнє" від 2.08.2000р. з наступними змінами, за рахунок здійснюються виплати колишнім в"язням згідно якого, тобто параграфу 13 у випадку смерті особа, яка мала право на одержання компенсаційної виплати після 15.02.1999 року, право на одержання виплат рівними частинами мають чоловік, або дружина, а також діти цієї особи, які залишились живі.
Таким чином, у випадку смерті громадян, які постраждали в року Другої світової війни від Націонал-соціалійського свавілля до 16.02.1999р., їх правонаступники на отримання виплати за рахунок коштів німецького Федерального Фонду „Пам"ять, відповідальність і майбутнє" не мають права, про що, як свідчать матеріали справи. Український національний фонд „Взаєморозуміння і примирення" при Кабінеті Міністрів України неодноразово ОСОБА_1 повідомляв.
Про те, що ОСОБА_3 помер до 15.02.1999р., тобто ІНФОРМАЦІЯ_1, свідчить свідоцтво про смерть.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про те, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Разом з тим суд першої інстанції конкретно не вказав у задоволенні яких позовних вимог ОСОБА_1 він відмовляє.
Во вступній частині постанови вказано, що ОСОБА_1 звернулась з позовом до відділу соціального захисту населення Саксаганського райвиконкому. В описовій частині зазначено, що розглядали її адміністративний позов до УНФ „Взаєморозуміння й примирення при КМУ".
В резолютивній частині не вказано в задоволенні яких позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Крім того, по цій справі суд першої інстанції виніс процесуальний документ -рішення, як вказано у резолютивній частині, який не передбачено КАС України, а тому вважає вищевказане, згідно п.4ст.202 КАС України, судове рішення підлягає скасуванню з постановою нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Українського Національного Фонду „Взаєморозуміння і примирення" про стягнення компенсації жертві нацийських переслідувань.
Керуючись ч.2ст.205; ст.207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовільнити частково.
Постанову Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 24 березня 2006 року скасувати та постановити нове рішення.
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Українського Національного Фонду „Взаєморозуміння і примирення", про стягнення компенсації жертві нацийських переслідувань.
Постанова набирає законної сили з дня проголошення, але може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання цієї постанови законної сили.
Головуючий - (підпис)
Судді: (підписи)
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ:
Доповідач - Я.А.Братіщева