ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2011 р. Справа № 5010/138/2011-28/8
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.
При секретарі судового засідання: Ковалюк С.Я.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Калуський завод будівельних машин" вул. Б. Хмельницького, 79, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300
до відповідача: Комунального підприємства " Житлово-експлуатаційна організація №4"
вул. Пушкіна, 9а, м. Калуш, Калуський район,
Івано-Франківська область, 77300
про стягнення заборгованості в сумі 15589 грн. 43 коп.,
в тому числі: 14525 грн. 20 коп. основної заборгованості,
199 грн. 10 коп. 3% річних, 865 грн. 13 коп. інфляційних втрат
за участю представників сторін:
від позивача: Щербінський Р.Л. - представник, довіреність №18/01 від 18.01.11;
від відповідача: Гріщенко Т.П. - юрист, довіреність №43 від 21.02.11
ВСТАНОВИВ:
Відкритим акціонерним товариством "Калуський завод будівельних машин" подано позов до комунального підприємства " Житлово-експлуатаційна організація №4" про стягнення заборгованості в сумі 26038 грн. 68 коп., в тому числі: 19225 грн. 20 коп. - основної заборгованості, 1489 грн. 81 коп. - 3% річних, 5323 грн. 67 коп. - інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №60/08 від 15.05.08 в частині оплати вартості дверних блоків, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.01.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.02.11.
Ухвалою господарського суду від 10.02.11 розгляд справи відкладено в зв»язку з неявкою відповідача.
22.02.11, за участі представників сторін, в судовому засіданні оголошено перерву до 17.03.11.
17.03.11 розгляд справи відкладено на 28.03.11.
28.03.11 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№2599/2011-свх, а.с. 57), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 15589 грн. 43 коп., в тому числі:14525 грн. 20 коп. основної заборгованості, 199 грн. 10 коп. 3% річних, 865 грн. 13 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх.№2599/2011-свх від 28.03.11) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог.
При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.
Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позов (а.с. 32) основну заборгованість в розмірі 14525 грн. 20 коп. визнає, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат просить суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, дослідивши фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.05.08 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір № 60/08 (а.с. 10).
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що постачальник зобов»язується виготовити дверні блоки ДМ-21-13, а покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору, в сумі 48600 грн. в т. ч. ПДВ.
У відповідності до умов Договору, ВАТ "Калуський завод будівельних машин", за період з 31.07.08 по 23.12.08, виготовило та поставило Комунальному підприємству " Житлово-експлуатаційна організація № 4" продукцію на загальну суму 36360 грн.
Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується, наявними в матеріалах справи, актом звірки станом на 01.10.10 (а.с. 15) та видатковими накладними: № РН-149г від 31 липня 2008 року на суму 16200 грн., № РН-255г від 23 грудня 2008 року на суму 20160 грн. (а.с.11,13), підписаними та скріпленими печатками сторін.
Відповідач на підставі довіреностей: серія ЯПБ № 515045 від 29 липня 20008 року та серія ЯПМ № 683916 від 23 грудня 20008 року, виданих на комірника ОСОБА_1 (а.с. 12, 14), отримав дверні блоки вартістю 36360 грн.
Вищезазначені факти є належними та достатніми доказами виконання позивачем його зобов»язань за договором.
Покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав, вартість продукції оплатив частково на суму 17134 грн. 80 коп., в решті 19225 грн. 20 коп. у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість.
07.09.10 позивач звернувся до відповідача з листом-претензією № 10/805 (а.с.51), отримання якої відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.52), в якій вимагає сплатити заборгованість за отримані дверні блоки.
Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишилася без відповіді та задоволення.
Після звернення позивача з позовом до суду, відповідач сплатив заборгованість в сумі 4700 грн. що підтверджується платіжними дорученнями: № 543 від 15 лютого 2011 року, № 561 від 16 лютого 2011 року, № 466 від 10 лютого 2011 року (а.с.35-37), оплату залишку вартості за отримані дверні блоки в сумі 14525 грн. 20 коп. не здійснив.
З огляду на вищевикладене, відповідач прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 14525 грн. 20 коп., яка визнається відповідачем.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.
Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Наявність заборгованості в сумі 14525 грн. 20 коп. відповідачем визнається, доказів її погашення суду не подано, отже вимога щодо стягнення обґрунтована та підлягає задоволенню.
Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що постачальник відвантажує продукцію на умовах EXW (Інкотермс-2000р.), або транспортом Постачальника за окрему плату згідно товаро-транспортних документів, після проведення покупцем 100% повної оплати продукції згідно замовлення.
З огляду на те, що і позивач, і відповідач порушили умови договору, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати вимоги ст. 530 ЦК України, якою визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України).
Як зазначалося вище, 07.09.10 позивачем на адресу відповідача направлений лист-претензія № 10/805, отриманий відповідачем 10.09.10. За наведених обставин, прострочка заборгованості у відповідача перед позивачем наступає з 18.09.10.
Факт прострочки виконання грошового зобов’язання за договором № 60/08 підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, який наявний в матеріалах справи (а.с. 57). Відповідачем неправильно визначено дату виникнення заборгованості - 14.09.10. Згідно, з вірним розрахунком проведеним судом (а.с.63), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних, за період з 18.09.10 по 17.01.11, в сумі 192 грн. 78 коп.
Що стосується нарахування позивачем на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат в сумі 865 грн. 13 коп., згідно з поданим ним розрахунком (а.с. 57), то суд не погоджується з позивачем в повній мірі. Оскільки, термін оплати настав - 18.09.10, то правові підстави для нарахування інфляційних за вересень місяць 2010 року відсутні. З огляду на викладене, до стягнення підлягає 307 грн. 60 коп. інфляційних втрат, тобто за мінусом вересня місяця 2010 року.
Судові витрати стягнути за правилами ст. 49 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 55, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов Відкритого акціонерного товариства "Калуський завод будівельних машин" до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №4" про стягнення заборгованості в сумі 15589 грн. 43 коп., в тому числі: 14525 грн. 20 коп. основної заборгованості, 199 грн. 10 коп. 3% річних, 865 грн. 13 коп. інфляційних втрат задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №4" ( вул. Пушкіна, 9а, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300; код 32177228) на користь Відкритого акціонерного товариства "Калуський завод будівельних машин" (вул. Б. Хмельницького, 79, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300; код 01267876) – 14525 (чотирнадцять тисяч п»ятсот двадцять п»ять)грн. 20 коп. основної заборгованості, 192 (сто дев»яносто дві) грн. 78 коп. 3% річних, 307 (триста сім) грн. 60 коп. - інфляційних втрат, 250 (двісті п»ятдесят )грн. 96 коп. витрат по сплаті державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 45 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
В позові Відкритого акціонерного товариства "Калуський завод будівельних машин" до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №4" про стягнення 6 (шість)грн. 32 коп. 3% річних та 557(п»ятсот п»ятдесят сім) грн. 53 коп. інфляційних втрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.П. Кавлак
повне рішення складено 01 .04.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Кавлак І. П. 01.04.11