Справа №2-283/07

   ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  РІШЕННЯ

23 квітня 2007 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Компанієць І.Д.,

секретаря судового засідання Артемової М.А.,

з участю позивачки ОСОБА_4,

представника позивачки ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Авдіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої нестачею товарно-матеріальних цінностей, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка просила стягнути з відповідачки нестачу у сумі 1013,45 гривень, моральну шкоду у сумі 1000 гривень, витрати на правову допомогу. Вимоги мотивувала тим, що відповідачка працювала у позивачки продавцем без оформлення трудовогу договору, тобто  фактично між ними існували трудові відношення. Отримала товарно-матеріальні цінності на загальну суму 155638,32 гривні відОСОБА_3, також отримала товар на суму 4934 гривні. Через два тижні, при здаванні сміни, була встановлена нестача ТМЦ на суму 1392,70 гривень. Відповідачка з нестачею не погодилася, в зв'язку з чим була призначена повторна інвентарізація, на яку відповідачка не з'явилася. Згідно акту інвентарізації уточнена сума нестачі - 1013,45 гривень. На дії відповідачки зверталася до міліції, однак у відношенні неї відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.6 п.2 КПК України. Винними діями відповідачки спричинена, крім матеріальної, моральна шкода.

В судовому засіданні позивачка, її представник, підтримали позовні вимоги у повному обсязі. ОСОБА_4 суду пояснила, що з жовтня по 26 листопада 2006 року у неї працювала продавцем ОСОБА_5, взяла її з іспитовим строком на один місяць. Ніяких документів: трудових договорів, наказів, - з відповідачкою не оформляла. Акт прийому-передачі ТМЦ з відповідачкою не складала, але ж продавці переписували весь товар, що був у наявності (приймався-передавався), розмір матеріальної шкоди встановлено актом інвентарізації, також ОСОБА_5 отримала товар по накладним, про що свідчить її підпис про прийняття на накладній. Через відмову відповідачки сплатити нестачу, перенесла душевні страждання.

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час, дату, місце слухання справи була повідомлена належним чином, позовні вимоги не визнала, надала суду заяву про відкладення справи в зв'язку з поважною причиною - її виїздом за межі м. Авдіївка.

Суд, з урахуванням думки позивачки, її представника, які наполягали слухати справу у відсутність належним чином повідомленої відповідачки, заперечували проти постановления по справі заочного рішення, з огляду на строки розгляду справи, ухвалив розглянути справу на підставі наявних доказів, визнавши причину неявки відповідачкиОСОБА_5в судове засідання неповажною.

СвідокОСОБА_6 показала, що ОСОБА_5 працювала у СПД ОСОБА_4 з 13 листопада 2006 року. Вона заступила в сміну у вказану дату, відповідачка отримала товарно-матеріальних цінностей на суму 154865,32 гривні, ваучерів на поповнення рахунку на суму 755 гривень. Відпрацювала 14 днів, а 26 листопада 2006 року була пересміна, в ході якої встановлена нестача 1352 гривні. Повторно все перерахували разом з відповідачкою та продавцемОСОБА_3, яка приймала сміну, 27 листопада 2006 року,    вивели суму

2  

1013,45 гривень. Відповідачка з нестачею не погодилася, намагалася сама перерахувати товар, але ж до кінця перерахунки не зробила. В сміні як продавець ОСОБА_5 працювала

сама.

Свідок ОСОБА_3 суду показала, що в листопаді 2006 року здала сміну новому продавцю ОСОБА_5, передала їй ТМЦ. Все зійшлося. Ніяких нестач не було. Через два тижні приймала ТМЦ від відповідачки. Перераховуючи товар була встановлена нестача у розмірі приблизно 1000 гривень. На той час уОСОБА_5були якісь неприємності, вона на інвентарізацію не прийшла, гроші ОСОБА_4 не повернула.

З накладних №№1,2 від 15.11.2006 року вбачається, що ОСОБА_4 передала ОСОБА_5. товарно-матеріальних цінностей на суму 4934 гривні (а.с. 12-13).

Згідно акту інвентарізації від 28.11.06 р. (а.с.14) встановлено, що ОСОБА_5 на інвентарізацію не прийшла, хоча знала про її проведення. їй передано ТМЦ на суму 155638,32 гривні, також по накладній на суму 4934 гривні, списано на суму 755 гривень. При закінченні сміни 26.11.2006 року ОСОБА_5 сдала касу 7330 гривень, передала продавцю ОСОБА_3 ТМЦ на суму 151473,87 гривень. Встановлена нестача на суму 1013,45 гривень.

ОСОБА_4 є суб'єктом підприємницької діяльності (а.с.23)

Як вбачається з відмовного матеріалу за заявою ОСОБА_4 на діїОСОБА_5(а.с. 19-22) відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.2 КПК України, оскільки ОСОБА_5 не була офіційно працевлаштована, не були складені акти прийому-передачі ТМЦ, тобто документи, які б підтвердили отримання ОСОБА_5 цінностей на визначену суму, що виключає можливість притягнення її до кримінальної відповідальності за ст.ст.185, 191 КК України.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, її представника, показання свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 працювала продавцем сувенірних товарів з іспитовим строком один місяць у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 з 12 жовтня 2006 року по 26 листопада 2006 року без належного оформлення трудового договору, видання наказу про прийняття на роботу тощо.

Наведене підтвердила в судовому засіданні позивачка, свідки.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_5 була прийнята на роботу без належного оформлення, тому акт прийому-передачі матеріальних цінностей не складався, з чим погодилася позивачка, вказане вбачається з відмовного матеріалу за заявою ОСОБА_4 в Авдіївський MB.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами фактично склалися трудові відносини, які регулюються нормами Кодексу законів України про працю.

На підставі ст.130 КзУпП працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права та законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна винними протиправними діями працівника.

Згідно ст.138 КзУпП для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст.130 КзУпП.

Оскільки з відповідачкою не оформлявся трудовий договор суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, позивачка також не складала документів, які б свідчили, що відповідачці роз'яснено порядок, умови та розмір відшкодування заподіяної шкоди, також суду не надано акт прийому-передачі ТМЦ, згідно якого, на підставі ст.135-3 КзУпП визначається розмір заподіяної шкоди, тому суд вважає, що позивачка не довела наявність умов, які б стали підставою покладення матеріальної відповідальності - нестачі у розмірі 1013,45 гривень на ОСОБА_5

Тому в позові ОСОБА_4 доОСОБА_5про стягнення матеріальної та моральної

2

шкоди, спричиненої нестачею товарно-матеріальних цінностей, треба відмовити.

В своїй сукупності надані позивачкою докази в підтвердження позовних вимог: показання свідків, документи, відмовний матеріал, підтверджують факт трудових відносин, що існували у певний період часу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та які не були оформлені у встановленному законом порядку, але ж не підтверджують наявність умов покладення на ОСОБА_5 матеріальної відповідальності, розмір заподіяної шкоди нестачею ТМЦ.

Посилання позивачки, її представника в обгрунтування своїх позовних вимог на загальні підстави стягнення матеріальної та моральної шкоди (ст.ст.1166,1167 ЦК України) суд не приймає до уваги, оскільки в цій частині вони не засновані на законі - відносини, що склалися між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 регулюються трудовим, а не цивільним, законодавстовм.

Керуючись ст.ст.130, 135-3, 138 Кодексу Законів України про працю, ст.ст.10, 11, 57-60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої нестачею товарно-матеріальних цінностей - відмовити.

Відмовний матеріал №1372 за зверненням ОСОБА_4 На протиправні діїОСОБА_5-повернути в Авдіївський MB УМВС України в Донецькій області.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд, одночасно копія апеляційної скарги надсилається у Апеляційний суд Донецької області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо заяву про апеляційне оскарження (апеляційну скаргу) не буде подано протягом

десяти днів з дня проголошення рішення, рішення вважається таким, що набрало законної

сили.