Справа № 2-11/2007р. Категорія 22

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 квітня 2007 року Ленінський районний суд міста Севастополя в

складі:              головуючого судді - Лядової Т.Р.,

при секретарі - Хіштілової М.М., з участю адвокатів - ОСОБА_1.,

- ОСОБА_2., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Комунальне підприємство „Севастопольське міське ринкове господарство" про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку 8090грн.96коп. в рахунок відшкодування матеріального збитку, а також 5000грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що відповідачі, в період часу з травня по листопад 2002р. систематично руйнували належні позивачу на праві власності торгові прилавкиНОМЕР_1, що знаходяться на речовому ринку АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, позивач був вимушений витрачати грошові кошти на їх відновлення, а згодом придбавати новий торговий прилавок. Крім того, неправомірними діями відповідачів позивачу спричинена моральна шкода, що виразилася у душевних переживаннях, пов'язаних з необхідністю відновлення зіпсованого відповідачами майна, внаслідок чого, порушився звичний уклад життя позивача.

У судовому засіданні позивач і адвокат ОСОБА_1. підтримали заявлені вимоги в повному об'ємі.

Відповідачі пред'явлений позов не визнали, пояснили суду, що не руйнували торгові прилавки, що належать позивачу, наполягають на тому, що позивач, маючи намір позбавити відповідачів можливості здійснювати торгову діяльність, сам приводив в непридатність торгові прилавки, оскільки в той період часу між ними мав місце спір про те, кому вони належать.

Адвокат ОСОБА_2. також просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки вимоги позивача про розмір матеріального збитку не підтверджені належними доказами, крім того, адвокат вважає, що сам факт спричинення позивачу матеріального збитку відповідачами не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився повторно, про місце та час розгляду справи сповіщений судовим листом, причин нез'явлення суд не повідомив.

Суд, вислухав пояснення сторін, адвокатів, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

2

          Судом безперечно встановлено, що позивач приблизно з 1995р. займається здійсненням підприємницької діяльності на речовому ринку, розташованому наАДРЕСА_1, орендуючи торгові прилавки НОМЕР_2. Відповідачі тривалий період часу працювали у позивача реалізаторами товару, в 2001р. почали здійснювати самостійну торгову діяльність на двох торгових прилавках НОМЕР_2

У квітні-травні 2002р. підприємцям, що здійснювали торгову діяльність на речовому ринку, необхідно було укласти відповідні договори на розміщення торгових прилавків з орендарем земельної ділянки - ТОВ «Агрокол», у зв'язку з чим, торгові прилавки ними покупалися у колишнього власника.

Зокрема ОСОБА_3., 08.05.2002р. уклав з ОСОБА_6. договір купівлі-продажу чотирьох торгових прилавків НОМЕР_1(арк.с.7).

ОСОБА_5. в травні 2002р. також звернулася до адміністрації ТОВ «Агрокол» з заявою про викуп прилавків НОМЕР_1, проте їй було відмовлено з тієї причини, що дані прилавки вже викуплені ОСОБА_3.

З вказаного часу між сторонами виникли конфліктні відносини, оскільки ОСОБА_5. та ОСОБА_4. претендували на торгові прилавки, якими вони продовжували користуватися після розірвання трудових відносин з ОСОБА_3., позивач, у свою чергу, категорично заперечував проти цього.

Допитаний як свідок ОСОБА_7., пояснив суду, що він до 07.06.2002р. працював на посаді директора КП «Севастопольське міське ринкове господарство», на початку 2002р. дійсно укладались договори між КП «Севастопольське міське ринкове господарство» та приватними підприємцями на розміщення торгових прилавків на території речового ринку, у вказаний період часу мали місце факти підписання договорів з різними підприємцями на одне і те ж торгове місце. ОСОБА_7. також відзначив, що КП «Севміськрингосп» не виносило яких-небудь придписань на адресу підприємців на демонтаж торгових прилавків.

На думку суду, доводи позивача про пошкодження відповідачами торгових прилавків НОМЕР_1 знайшли своє безперечне підтвердження у судовому засіданні.

Зокрема, з пояснень свідка ОСОБА_8. вбачається, що він з серпня 2001р. працює охоронцем на речовому ринкуАДРЕСА_1. 15.06.2002р. в 17.00 годин, при обході речового ринку, свідок заборонив відповідачам, газосварочни роботи по демонтажу металевих віконниць, якими були закриті торгові місцяНОМЕР_1, про що він зробив власноручний запис у вахтовому журналі. Свідчення даного свідка підтверджуються належно завіреною копією вказаного журналу (арк.с. 53). Свідок ОСОБА_8. затверджував, що ОСОБА_4. та ОСОБА_5., які знаходяться в залі судового засідання саме ті особи, які демонтували металеві віконниці, шляхом їх зрізання газосваркой, на торгових прилавкахНОМЕР_1.

Разом з тим, суд позбавлений можливості перевірити доводи позивача про те, що у зв'язку з неодноразовим демонтажем торгових прилавків вони стали непридатними для подальшого їх використовування по своєму призначенню, оскільки з пояснень позивача у судовому засіданні вбачається, що торгові прилавки були вивезені з території ринку та утилізовані. З цієї ж причини суд був позбавлений можливості призначити по даній справі експертизу на предмет встановлення наявності самого факту збитку та його розміру.

Розпорядження, що є в матеріалах справи, також не може судом бути визнано безперечним доказом необхідності заміни торгових прилавків, оскільки в ньому йде мова про пошкодження чотирьох торгових місць, тоді як судом встановлено, що відповідачами двічі демонтувалися тільки два торгових прилавка, а саме НОМЕР_1 (арк.с.50).

Крім того, судом безперечно встановлено, що позивач замість раніше існуючих чотирьох торгових прилавків замовив виготовлення та встановив новий торговий павільйон, розміром 4 погонних метра, вартістю 5000грн.

Враховуючи, що позивачем суду не представлено доказів пошкодження відповідачами торгових прилавків НОМЕР_3, що належать позивачу, а також

3

 той факт, що по даній справі було неможливе проведення експертизи на предмет встановлення фактичного розміру заподіяного позивачу матеріального збитку, зважаючи на відсутність об'єкту дослідження, суд приходить до висновку про те, що необхідність придбання позивачем нового торгового павільйону не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим, суд вважає можливим відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідачів 5000грн.

Доводи позивача про те, що він чотири рази був вимушений відновлювати торгові прилавки, що належать йому, на що витратив 3090грн.96коп., не підтверджені належним чином. Представлений позивачем суду розрахунок-калькуляція вартості робіт і матеріалів на відновлення металевих віконниць (арк.с.11), на думку суду, не може служити безперечним доказом фактично понесених витрат, у зв'язку з чим, суд вважає можливим відмовити позивачу в задоволенні даної частини позовних вимог.

Суд знаходить заслуговуючими уваги доводи позивача про те, що неправомірними діями відповідачів йому спричинена моральна шкода. Разом з тим, сума моральної шкоди, на думку суду, позивачем необгрунтовано завишена. Визначаючи розмір моральної шкоди, підлягаючей відшкодуванню, судом враховується той факт, що між сторонами мали місце обопільні неприязні відносини, відповідачі претендували на торгові прилавки, якими користувалися раніше, та які викупив позивач без узгодження з ними. Аналізуючи дані обставини, суд приходить до висновку про те, що кожна із сторін мала нагоду вирішити спір, виникший між ними, у встановленому законом порядку, не застосовуючи кардинальних заходів по заварюванню з одного боку та демонтажу, з іншого боку металевих віконниць двох спірних торгових прилавків. На думку суду, позивач також провокував наявний конфлікт, оскільки приймав всі заходи до того, щоб відповідачі не мали нагоди користуватися спірними прилавками -газосваркой заварював металеві віконниці на торгові прилавки.

При таких обставинах, суд вважає можливим зміншити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача - до 500грн.

На підставі ст.ст.440,440-1 ЦК України (в редакції закону 1963р.), керуючись ст.ст. 10,11,60,88,179,212,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3у солідарному порядку 500грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В інший частини позовних вимог ОСОБА_3. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4., ОСОБА_5. витрати, пов'язані з ІТО у сумі 03грн.75коп. - з кожного - в дохід Ленінського районного суду м.Севастополя.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі в Ленінський районний суд м.Севастополя апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана до Ленінського районного суду М.Севастополя протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.