Справа № 22-10460\2006                   Головуючий в 1 інстанції Ліходєдов А.В.

Категорія № 40 \1\                            Доповідач - Митрофанова Л.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 липня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-           судді Михайлів Л.В.

суддів: -                     Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.

при секретарі -         Кобзєвій К.І.

за участю: позивача ОСОБА_1; представника Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - Доценко Тетяни Юріївни; представника Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області - Какуріної Валентини Яківни.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2003 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання звільнення незаконним, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» \далі ВАТ «Північний ГЗК»\, посилаючись на те, що з 1993 року працював у відповідача керівником дельтопланерного гуртка Клубу юних техніків. Розпорядженням ВАТ Пінічний ГЗК» НОМЕР_1 був звільнений за п.5 ст. 36 КЗпП України в порядку переведення у відділ освіти Тернівського районного виконавчого комітету Криворізької міської ради, але фактично виконував обов*язки на займаній посаді. До відділу освіти на посаду керівника дельтопланерного гуртка Клубу юних техніків був прийнятий у порядку переведення тільки 15 січня 2002 року на підставі наказу районного відділу освіти НОМЕР_2. Тому, позивач вважаючи звільнення незаконним, просив поновити на займаній посаді та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та суму моральної шкоди.

ОСОБА_1 у вересні 2001 року та у лютому 2002 року доповнював свої позовні вимоги та просив поновити строк звернення до  суду з позовом,  а 04.06.2003 року уточнив свої позовні вимоги та просив суд не поновлювати його на роботі, а визнати звільнення незаконним.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2003 року ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення про задоволення його позовних вимог з тих підстав, що суд першої інстанцій при ухваленні рішення не з*ясував обставин які стали підставою для його звільнення.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Відповідно до ч.І ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював у відповідача ВАТ "Північний ГЗК" з 1993 року керівником дельтапланерного гуртка Клубу юних техніків. Розпорядженням ВАТ Пінічний ГЗК» НОМЕР_1 був звільнений з 01.05.2001 року за п.5 ст. 36 КЗпП України в порядку переведення у відділ освіти Тернівського районного виконавчого комітету Криворізької міської ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, куди був прийнятий по переводу з 15.01.2002 року керівником дельтапланерного гуртка Клубу юних техніків, згідно наказу НОМЕР_2. Але, позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідач ВАТ "Північний ГЗК" не повинен був звільняти його з 01.05.2001 року, так як Клуб юних техніків ВАТ "Північний ГЗК", де він працював, не було передано Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Відмовляючи ОСОБА_1 в позові суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при звільнені позивача за п.5 ст.36 КЗпП України, відповідач дотримався вимог трудового законодавства, так як при звільненні працівника у зв*язку з переведенням на інше підприємство, в установу, організвцію, власник повинен отримати на переведення- згоду працівника та клопотання про переведення працівника адміністрації, власника підприємства, установи, організації, куди переходить працівник.

Згідно матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 23.04.2001 року подав заяву про його звільнення у зв*язку з переведенням на роботу з 01.05.2001 року до Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області \а.с.6\, до якої позивачем додано письмову згоду Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на прийняття його по переводу з ВАТ "Північний ГЗК", \а.с.7\.

Адміністрація підприємства, до якої працівник звернувся з проханням звільнити його в порядку переведення на інше підприємство та додав при цьому клопотання адміністрації підприємства, установи, організації - передбачуваного нового місця роботи, не несе яких- небудь обов*язків перед працівником або адміністрацією, власником підприємтсва, які звернулись з клопотанням про переведення працівника.

Тому, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи позивача ОСОБА_1 стосовно того, що суд при ухваленні рішення не перевірив підстави переведення його до Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, не обгрунтовані та спростовуються матеріалами справи та висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 був звільнений з 01.05.2001 року, отримав трудову книжку та розрахунок, але до Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області для працевлаштування не з*явився та подав заяву про його працевлаштування за переведенням до відділу освіти лише 15.01.2002 року, \а.с.131\.

За таких обставин колегія суддів, вважає, що судом по справі постановлено законне та вмотивоване рішення, а доводи скарги є безпідставними та спростовуються висновками суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315 ЦПК України, колегій суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2003 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.