КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2011 року Справа № 2а-2628/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Кармазиної Т.М.
за участю секретаря –Сириці І.О.,
за участю представників:
позивача –Баранчука О.В.,
відповідача –Скрипника О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Центр Агропром” до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення –рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення –рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції №0001542310/3 від 30 червня 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ „Центр Агропром” включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, підтверджені податковими накладними, виписаними контрагентами товариством з обмеженою відповідальністю „ВПФ Метапродакшн” та приватним підприємством „Івенто-2005” та оформленими у відповідності до вимог пп..7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, тому не викликали сумнівів щодо введення їх до податкового обліку ТОВ „Центр Агропром”. Тому, на думку позивача, він діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, та не передбачав і не міг передбачити можливих негативних наслідків у взаємовідносинах з контрагентами.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також на порушення позивачем правил оподаткування.
Зокрема, представник відповідача посилався на те, що позивачем порушено пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”
від 03.04.97р. №168/97-ВР, (далі за текстом –Закон №168/97-ВР), в результаті чого ТОВ „Центр Агропром” занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 75905 грн.. Порушення позивачем наведених норм виявилось у непідтвердженні факту здійснення операції з купівлі –продажу товарно-матеріальних цінностей з ПП „Івенто-2005”.
Крім того, представник відповідача посилався на те, що відповідно до вироку Ленінського районного суду м.Луганська від 29.07.2008р. директор ПП „Івенто-2005” створив дане підприємство за винагороду, та до фінансово –господарської діяльності ПП „Івенто-2005” не має ніякого відношення, ніяких фінансових, бухгалтерських та податкових документів даного підприємства не підписував та підприємницьку діяльність не здійснював, довіреностей не видавав.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до акту Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області №80/23-30/30869946 від 16.11.2009р. про результати планової виїзної перевірки ТОВ „Центр Агропром” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2009р., перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, в результаті чого ТОВ „Центр Агропром” занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 75905 грн., в тому числі, за липень 2008 року –42073 грн., за серпень –33832 грн. (а.с.7-27).
На підставі даного акту перевірки Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією, згідно з абз. „б” пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі за текстом –Закон №2181-ІІІ) прийнято податкове повідомлення - рішення №0001542310/0 від 20.11.2009р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 113858 грн., в тому числі, 75905 грн. –за основним платежем та 37953 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.31).
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, подав до податкового органу скаргу на зазначене податкове повідомлення –рішення.
За результатами процедури адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення –рішення №0001542310/0 від 20.11.2009р. залишено без змін, та разом з тим, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001542310/1 від 27.01.2010р., №0001542310/2 від 12.04.2010р., №0001542310/3 від 30.06.2010р. (а.с.28-30)
Судом встановлено, що 18 червня 2008 року між ПП „Івенто-2005” (Продавець), в особі замісника директора Марченка Л.І., діючого на підставі довіреності, та ТОВ „Центр Агропром” (Покупець) укладено договори купівлі –продажу №16 та №17 (далі за текстом –Договір №16 та Договір №17), згідно умов яких Продавець зобов’язувався поставити та передати Покупцю акумулятори відпрацьовані свинцеві та дріб свинцевий, а Покупець, в свою чергу, зобов’язувався оплатити та прийняти зазначений товар (а.с.76-77).
З акту Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області №80/23-30/30869946 від 16.11.2009р. вбачається, що порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР виявилось у завищенні позивачем податкового кредиту на суму 75905 грн., в тому числі, за липень 2008 року –42073 грн., за серпень –33832 грн., шляхом віднесення до податкового кредиту зазначеної суми податку по операціях з придбання у ПП „Івенто-2005” товарно-матеріальних цінностей, факт проведення яких не підтверджено належним чином оформленими документами з юридичною особою, яка має ознаки фіктивності та від імені якої документи підписані особою, яка фактично не являлась посадовою особою і не мала право підпису та надала пояснення, що не має ніякого відношення до фінансово –господарської діяльності підприємства і не підписувала жодних документів щодо її діяльності.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, пов’язаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Згідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов’язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.
Відповідно до п.п.7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Із зазначеного вище слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуги, пов’язаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Пунктами 5, 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №16, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Згідно п.18 Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні, що Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією внесено ПП „Івенто-2005” до переліку підприємств, що мають ознаки фіктивності.
Крім того, 07 серпня 2009 року постановою Луганського окружного адміністративного суду визнано запис про державну реєстрацію ПП „Івенто-2005” недійсним та припинено дану юридичну особу (а.с.45).
Позивачем, на підтвердження факту здійснення операції щодо придбання у ПП „Івенто-2005” акумуляторів відпрацьованих свинцевих та дробу свинцевого, надано суду Договір №16 та Договір №17, податкові накладні (а.с.85-130), а також акти прийому-передачі згідно вищезазначених договорів (а.с.78-80).
Надані суду документи від імені ПП „Івенто-2005” підписано замісником директора Марченком Л.І., який, як зазначено в Договорах №16 та №17, діє на підставі довіреності.
При цьому, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що розрахунки за товар проводилися готівкою, яка передавалась, як він вважав, представникові ПП “Івенто-2005”.
До того ж, вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 29.07.2008 р. по кримінальній справі №1-187/08 директора ПП “Івенто-2005” ОСОБА_4 визнано винним за ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України та встановлено, що він створив ПП “Івенто-2005” діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, виконав всі дії спрямовані на створення фіктивного суб’єкта підприємницької діяльності без мети здійснення господарської діяльності. ОСОБА_4 повністю визнав свою вину в організації фіктивного підприємства та пояснив, що створив дане підприємство за винагороду, зареєстрований директором ПП “Івенто-2005”, підприємницьку діяльність не здійснював, ніяких фінансових, бухгалтерських та податкових документів вказаного підприємства не підписував, довіреностей не видавав. У 2005 році передав невстановленій особі печатку та усі оригінали установчих та фінансових документів ПП “Івенто-2005”. (а.с.58-60)
Таким чином, надані позивачем вищезазначені документи не можуть бути підставою для віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.
Крім того, представник позивача в судовому засіданні не зміг пояснити, в чому саме полягало подальше використання придбаного позивачем у ПП „Івенто-2005” товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ „Центр Агропром”.
Статтею 42 Господарського Кодексу України, підприємництво визначене як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суд вважає, що на момент передачі коштів у позивача була не тільки реальна можливість встановити особу, яка їх отримувала, та встановити її правовий статус щодо ПП “Івенто-2005”, а й необхідність перевірити таку особу, якій такі кошти передаються взагалі. З огляду на це, така поведінка не була спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів, а також на одержання прибутку, що прямо суперечить поняттю “господарська діяльність”, визначеному Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Судом встановлено, що підписи від імені ПП “Івенто-2005”, зокрема на податкових накладних, виконані не уповноваженою належним чином підприємством особою. А тому суд вважає, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком відповідача щодо наявності порушень з боку ТОВ „Центр Агропром” пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 75905 грн., в тому числі, за липень 2008 року –42073 грн., за серпень –33832 грн.
Відповідно до п.11 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Згідно абз.„б” пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181 (далі за текстом Закон №2181) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до п.17.1 ст.17 Закону №2181 штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.
У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про правомірність прийняття Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією податкового повідомлення –рішення №0001542310/3 від 30 червня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 113858 грн., в тому числі, 75905 грн. –за основним платежем та 37953 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями
Судом не встановлено підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, – протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено та підписано –17.01.2011р.
Cуддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Т.М. Кармазина