КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-17018/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Гром Л.М.
суддів – Кучми Ю.А.
Бєлової Л.В.
при секретарі судового засідання – Губі О.В.
розглянувши в вікритом судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Бренд»на постанову Оружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2010 року за адміністративним позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської регіональної митниці до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Бренд»про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В:
Заступник прокурора м. Києва звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва в інтересах держави в особі Київської регіональної митниці до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-БреНд»про стягнення заборгованості в розмірі 189659,50 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Бренд»звернулось до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської регіональної митниці відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання з’явились представник прокуратури міста Києва та представник Київської регіональної митниці, інші сторони не з’явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до підпункту в) пункту 4.2.2. Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ст. 69 Митного кодексу України та наказу Київської регіональної митниці від 05.12.2009 р. № 938 була проведена камеральна перевірка дотримання ТОВ «Авто-Бренд»вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів за кодом 8703 24 10 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності за ВМД від 01.02.2008 р. №100000008/8/353876.
Товариство перебуває на обліку у відділу митного оформлення №4 Київської регіональної митниці та здійснює зовнішньоекономічну діяльність. Під час камеральної перевірки було виявлено факти невірного декларування коду товарів згідно УКТ ЗЕД.
31.08.2008 р. в зоні діяльності Ягодинської митниці відповідачем на митну територію України з Німеччини було ввезено товар автомобілі легкові для перевезення людей в кількості 6 шт., виробник Канада. 01.02.2008 р. вищезгаданий вантаж був задекларований у Київській регіональній митниці за ВД від 01.02.2008 р№100000008/8/353876 за кодом 8703 24 10 00 на загальну митну вартість 999900,00 грн.
Як зазначається в акті перевірки, після закінчення митного оформлення товарів, позивачем 09.06.2009 р. був надісланий запит до Укрбюро Інтерполу Міністерства Внутрішніх Справ України з метою підтвердження або спростування факту реєстрації вищезазначених автомобілів на території іноземних держав. 05.08.2009 р. була отримана відповідь про те, що вказані автомобілі виробника –Канада, перебували на реєстраційному обліку. Ці обставини визначені такими, що привели до невірного декларування коду товару відповідачем, та призвели в свою чергу до заниження суми податкового зобов»язання по сплаті акцизного збору та до порушення відповідачем вимог –Закону України «Про податок на додану вартість».
Задовільняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що податкове зобов’язання виникло у позивача у зв’язку з встановленням факту невірної класифікації товару за УКТЗЕД.
Суд послався на приписи п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України №2181, відповідно до якого митниця, як контролюючий орган, зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків, у разі, виявлення арифметичних або методологічних помилок у податковій декларації, які призвели до заниження або завищення сум податкового зобов’язання.
Судова колегія вважає висновки суду безпідставними та такими, що не підтверджуються доказами по справі.
Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов’язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
При митному оформленні товару обов»язком декларанта є подання митному органу документів, що засвідчує підстави та умови ввезення товарів на митну територію України, які підлягають перевірки митним органом, та вразі непогодження з окремими відомостями проведеними декларантам, митний орган має право запропонувати відповідні дії згідно вимог законодавства, зокрема - визначення коду товару згідно УКТ ЗЕТ є виключною прерогативою митного органу.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями про код товарної номенклатури, зазначеним імпортером, то відповідно до п.10,3 ст.10 Закону України №168/97 «Про податок на додану вартість»та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст.4 Закону №2181 митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов’язань у зв’язку з помилковим визначенням коду.
Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Державної митної служби України від 07.08.2007р. №667, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.08.2007р. за № 968/14235 визначено, що класифікацією товарів визнається визначення коду товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних угруповань, зазначених в УКТЗЕД. До компетенції відділів контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, віднесено прийняття рішень про визначення коду товару.
Ураховуючи вказане, суду належало враховувати, що відділом контролю митної вартості і номенклатури рішення по коду переміщуваного товару не приймалось. Посилання відповідачів на методологічну помилку не може прийматись до уваги, з огляду на те, що під методологічною помилкою розуміється невірне застосування ставок при обкладенні податком, а не невірне визначення коду товарної номенклатури.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації. Посилання митниці на результати камеральної перевірки та підпункт «в»п/п 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181-ІІІ суперечить закону. Дія наведеної норми не поширюється на відповідача.
Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III.
Також, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції провів розгляд даної справи за вимогами ст. 183-2 КАС України, що суперечить визначеним положенням даної статті.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обгрунтованість доводів апеляції відповідача та вважає рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню
Керуючись статтями 195, 197, 202, 205 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Бренд»задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року –скасувати.
Постановити по справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської регіональної митниці до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Бренд»про стягнення заборгованості, - відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Л.М. Гром
Суддя: А.Ю. Кучма
Суддя: Л.В. Бєлова
Повний текст постанови виготовлено 18.03.2011 р.