ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-7929/10/2270
Головуючий у 1-й інстанції:Лабань Г.В.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" лютого 2011 р. м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л.О.
суддів: Курка О.П., Совгири Д.І.
при секретарі: Афанасьєвої Зінаїди Володимирівни
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2
відповідача: Сумнєвич Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємеця ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.11.10 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі про скасування вимоги від 08 жовтня 2010 року № Ф1462 про сплату боргу в розмірі 5285, 88 грн. , -
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі про скасування вимоги від 08 жовтня 2010 року № Ф1462 про сплату боргу в розмірі 5285,88 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ч.1 п.1 ст. 198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що окружний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4 –фізична особа –суб’єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі та місті Старокостянтинів Хмельницької області з 22.12.1998 року, як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування.
Відповідно до пп..2.6 п.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно пп..1 п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»для відповідних платників збору.
Пунктом 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»та пп..4.2 р.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1 встановлено, що для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування визначаються окремо за ставкою 4 відсотки сум фактичних витрат на оплату праці для працюючих інвалідів та за ставкою 33,2 відсотки для інших працівників такого підприємства.
Таким чином застосування ставки нарахування страхових внесків у розмірі 4 відсотка для роботодавців - фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності не передбачено.
За результатами планової перевірки, з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування , інших платежів та подання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.01.2007 року по 31.08.2010 року, проведеної в період з 05.10.2010 року по 08.10.2010 року головним спеціалістом відділу обліку надходження платежів Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Римарчук Оксаною Геннадіївною на підставі згідно акта планової перевірки від 08.10.2010 року №82, виявлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за період з квітня 2009 року по грудень 2009 року невірно застосовано ставку нарахування страхових внесків в розмірі 4 відсотка замість 33,2 відсотка, в результаті чого не заявлено до сплати страхові внески в сумі 5285,88 грн..
Відомості нарахування заробітної плати за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року для проведення перевірки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, не надані, чим порушено пп..2.3. п.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та п.8.3 ст.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідачем, на підставі акту документальної перевірки №82 від 08.10.2010 року була правомірно сформована і надіслана апелянту для узгодження вимога про сплату боргу від 08.10.2010 року № Ф-1426 на загальну суму 5285,88 грн.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Протягом 10 робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку вимогу про її сплату (ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до п. 8.4, 8.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України протягом 10 робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити зазначені у вимозі суми та у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Щодо посилання апелянта на листи Пенсійного фонду України, які містяться в матеріалах справи колегія суддів вважає, що дані листи мають інформаційний характер і не являються доказом в розумінні вимог ст. 69 КАС України, в якій зазначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішеннясправи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно прийшов до висновку про відсутність підстав скасування вимоги про сплату боргу № Ф-1426 від 08.10.2010 року, оскільки у позивача наявний борг зі слати страхових внесків.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом 1-ї інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємеця ОСОБА_4 – залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року у справі за адміністратиним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі про скасування вимоги від 08 жовтня 2010 року № Ф1462 про сплату боргу в розмірі 5285,88 грн. – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 17.02.11 .
Головуючий суддя Голота Л.О.
Судді Курко О.П.
Совгира Д.І.